зигаденус сибирский, Zygadenus sibiricus —багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Має видовженояйцевидну цибулину, з чорно-бурими залишками листків. Стебло прямостояче, просте, 20—80 см заввишки. Листки лінійні, загострені, до основи звужені, скупчені в нижній частині стебла. Квітки двостатеві, правильні, білувато-зеленаві, зібрані в нещільну китицевидну волоть. Плід — коробочка. Цвіте у травні.
Поширення. Росте по рідколіссю, чагарниках, по сухих луках на сході Європейської частини СНГ.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють у червні — липні. Зрізають усю надземну частину рослини і сушать під наметом на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Трава містить понад 0,1% алкалоїдів (зигаденін та інші).
Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїди рослини виявляють виражений вплив на центральну нервову систему, мають інсектицидні властивості.
Мазь використовують як знеболюючий засіб при невралгіях і ревматизмі.
Настойку або настій використовують як протипаразитарний засіб проти головних і лобкових вошей.
Інсектицидні властивості рослини використовують у боротьбі з шкідниками сільськогосподарських рослин (з гусінню білянок, кільчастого шовкопряда тощо) і паразитами сільськогосподарських тварин (наприклад, з личинками шкірного ґедзя).
Лікарські форми і застосування. ЗОВНІШНЬО — мазь (20 г подрібненої трави розтирають з 50 г смальцю) для розтирань;
- настойку (50 г трави на 100 мл спирту) для витирання тіла;
- настій (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) для витирання і миття голови.
Рослина отруйна, використання потребує обережності.
