василёк синий, Centaurea cyanus —одно- або дворічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло 25—50 см заввишки, прямостояче, від середини розгалужене, клочкувато-павутинисте. Нижні й серединні стеблові листки ліровиднорозсічені, видовжено-оберненоланцетні, цілокраї, віддалено дрібнозубчасті, верхні — переважно лінійні. Квітки — в одиничних кошиках на кінцях стебел та пазушних гілочок: крайові квітки збільшені, лійковидні, сині, голубі, лілово-рожеві або білі, неплідні; серединні — фіолетові, двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте по всій території України в посівах ярих та озимих культур, на трав'янистих і забур'янених місцях.
Заготівля і зберігання. Використовують лише крайові квітки (Flores суапі), зібрані в період їхнього повного цвітіння. Зібрану сировину треба негайно сушити, бо при повільному сушінні пелюстки втрачають колір і стають непридатними до вживання. Сушать на горищі, в приміщеннях, які добре провітрюються, в сушарках при температурі 40—50 °, а в сонячну погоду — на відкритому повітрі. Сухої сировини виходить 20 % , Зберігають у сухому приміщенні не більше як 1 рік. Сировина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки містять глікозиди ціанарин, центаурин і цикорин, антоціани пеларгонін і ціанідин, флавоноїди лютеолін, астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник ціанін, сапоніни, смолисті й пектинові речовини, алкалоїди, аскорбінову кислоту, каротин та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати Волошки синьої мають сечогінні, протизапальні, дезинфікуючі й жовчогінні властивості, поліпшують функції травлення.
Препарати добре діють при захворюванні нирок і сечовивідних шляхів (нирковокам'яна хвороба, пієліт, уретрит, цистит, нефроз), печінки і жовчовивідних шляхів, при кон'юнктивіті, блефариті та гемералопії.
Настої квіток волошки вживають як жарознижувальний засіб при застуді.
У народній медицині, окрім цього, Волошку синю використовують при набряках і жовтяниці та як жарознижуючий засіб при простуді.
Настої і лосьйони з кошиків Волошки синьої широко використовуються в дерматології й косметиці.
Примочки з відвару використовують при фурункульозі, екземі, трофічних виразках, гніздовому облисінні. Настоєм миють голову для стимуляції росту волосся і лікування лупи, ним протирають шкіру обличчя при надмірній її жирності.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1 столова ложка пелюсток на склянку окропу) п'ють теплим по 1 столовій ложці 3 рази на день; - 4 столові ложки суміші пелюсток Волошки синьої та приймочок курудзи, трави остудника голого та хвоща польового, кореня бузини трав'янистої, листя мучниці звичайної і березових бруньок (у співвідношенні 1:1:1:0,5:1,5:1,5:1,5) заливають на ніч 1 л холодної води, вранці кип'ятять 5—7 хв, проціджують і п'ють по 1 склянці 5 раз на день при затримці сечі внаслідок запальних процесів у сечсстатевих органах.
ЗОВНІШНЬО — настій пелюсток Волошки синьої (1 столова ложка пелюсток на 1 склянку окропу) для примочок при захворюванні очей; - настій подрібнених кошиків Волошки синьої (1 столова ложка кошиків на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих порівну, настоюють 30 хв, охолоджують) для миття голови, щоб стимулювати ріст волосся, і при лупі (щовечора протягом 15—20 днів), для втирання при дифузному випаданні волосся і круговій плішивості (відповідно по 1 та по 2—3 втирання щодня); - лосьйон (50 г свіжих кошиків на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину) для протирання обличчя при надмірній жирності шкіри (Hypersteatosis cutis).
Корисність рослини не обмежується її лікарським значенням. Волошка синя — чудовий медонос. Бджоли активно відвідують її квіти для збирання нектару і пилку. Медова продуктивність рослини становить 30-40 кг з 1 гектара. Волошковий мед зеленкувато-жовтий, густий, з приємним мигдальним запахом і оригінальним гіркуватим присмаком.
За старих часів з волошки отримували чудову синю фарбу, яка нагадувала ультрамарин. Для цього брали серединні квітки, у мармуровій ступці з них макогоном вичавлювали сік, додавали галун — і фарба була готовою до вживання. З крайніх квіток робили блідо-блакитну фарбу.
Відвари і настої квіток рослини внутрішньо потрібно застосовувати з обережністю, оскільки вони мають токсичні властивості. Будь-яке застосування її препаратів протипоказане при вагітності.
