віскарія клейка; смолка обыкновенная, Viscaria vulgaris, синоніми: V. viscosa, Lichnis viscaria, L. viscosa — багаторічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебла голі, прямостоячі, 30—80 см заввишки, прості або вгорі трохи розгалужені, з клейкими верхніми меживузлями. Листки голі, біля основи війчасті, гострі; прикореневі — в розетці, оберненоланцетні, звужені в черешок, стеблові — сидячі, вузьколанцетні до лінійних. Квітки правильні, двостатеві, у китицевидних суцвіттях; пелюстки малинові, рідко білі, з виїмчастою пластинкою і двома великими придатками при основі. Плід — коробочка. Цвіте у травні — липні.
Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіційна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і використання.Віскарію звичайну використовують як кровоспинний і відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, незрозумілих і маткових кровотечах, інколи — при тривалій жовтяниці й при хворобах нирок.
Напаром трави миють забруднені рани, компреси накладають на чиряки, нариви, виразки і на місця, уражені коростою.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — напар трави (40 г сировини на 1 л окропу, настоюють у термосі 8—10 годин) для обмивань і компресів.
