ТЕРЕН ЗВИЧАЙНИЙ

терновник; тёрн колючий, Primus spinosa, синоніми: P. stepposa, P. moldavica — колючий, відстовбурчено-розгалужений кущ або невелике (1-4 м заввишки) дерево родини трояндових. Листки чергові, прості, видовжені або видовжені обернено яйцеподібні, при основі клиноподібні, бородчасто-пильчасті (зубчики залозисті), в молодому віці з обох боків опушені, пізніше — зверху голі. Квітки правильні, двостатеві, одиничні, рідше по 2-3, на коротких голих квітконіжках; віночок білий або зеленуватий, з п'ятьма видовженими тупими пелюстками. Плід — куляста або округло конічна соковита чорна, з восковою поволокою кістянка. Цвіте у квітні — травні. Плоди достигають у вересні.

Поширення. Терен звичайний росте по всій території України на узліссях, по чагарниках, балках, долинах річок.

Заготівля та зберігання. З лікувальною метою використовують квітки (Flores Pruni spinosae), листя (Folia Pruni spinosae), плоди (Fructus Pruni spinosae), кору гілок (Cortex Pruni spinosae) і коріння (Radix Pruni spinosae) терну.
Квітки заготовляють в період повного цвітіння рослини. Як тільки рослина відцвіте, одразу приступають до заготівлі листя. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папір чи тканину й висушують під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.
Плоди збирають восени у зрілому стані й використовують свіжими (перебрані плоди зсипають у дерев'яні діжки, накривають зверху вологою тканиною і зберігають у погребі), переробляють на киселі, компоти, повидло, настойки на вині чи горілці або сушать на сонці, під наметами чи в сушарках при температурі 45-50°С. Сухих плодів виходить 25%.
Коріння терну також заготовляють восени. Його викопують, обтрушують з нього землю, миють у холодній воді, розрізують на куски і, розстеливши тонким шаром у теплому провітрюваному приміщенні, сушать (щоб прискорити сушіння, товщі коріння розщеплюють уздовж).
Кору збирають навесні, з молодих бокових гілок (правила заготівлі й сушіння див. у статті Дуб звичайний). Готову сировину зберігають у сухому провітрюваному приміщенні.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Плоди терну містять дубильні (1,7%) й ароматичні речовини, пектини (до 1%), яблучну кислоту (3,3%), вітамін С (32,6 мг %), цукри (5,5-8,8%), глікозит пруназин, червоний барвник та мінеральні солі; квітки — ефірну олію, ціаногенний глікозит, флавоновий глікозит кемпферин і його аглікон кемпферол, віск та мінеральні солі; листя — дубильні речовини (3,42%), вітамін С (108,5-157,9 мг %), яблучну кислоту, пектини та глікозит пруназин. У корі є значна кількість дубильних речовин (3-5%), а в корінні знайдено флавоноїди.

Фармакологічні властивості та використання. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова й залежить від кількісного і якісного складу тих біологічно активних речовин, що в них є.

Плоди терну (свіжі, перероблені на киселі, компоти, повидло і настойки, у вигляді відвару або екстракту) виявляють в'яжучу дію й рекомендуються для вживання при розладах шлунку і кишок: неспецифічних виразкових колітах, дизентерії, харчових токсикоінфекціях і кандидозах.

Лікувальним напоєм при кишкових інфекційних захворюваннях вважається і тернове вино.

Свіжий сік плодів корисно пити при жовтяниці.

Препарати з квіток регулюють перистальтику кишок, діють як сечогінний, потогінний і гіпотензивний засіб, поліпшують, як і препарати з плодів терну, обмін речовин і показані при гастриті, спастичному коліті внаслідок атонії кишок, циститі, набряках, нирковокам'яній хворобі, ревматизмі, фурункулах та інших гноячкових захворюваннях шкіри, запаленні слизових оболонок рота, горла і стравоходу.

Застосовують квітки терну і в гомеопатії.

Чай з листя терну має легку проносну властивість, підвищує діурез, поліпшує обмін речовин, діє як відхаркувальний засіб. Його п'ють при хронічних запорах, нефролітіазі, циститі, аденомі простати й висипах на шкірі.

Чай з листя вважається корисним для людей, які ведуть сидячий спосіб життя.

Кору й коріння, що мають потогінні й жарознижувальні властивості, вживають у вигляді відвару при підвищеній температурі тіла.

Зовнішньо відвар кори або коріння застосовують як протизапальний засіб для спринцювань при білях.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій плодів (2 столові ложки сушених плодів на 500 мл окропу, варити 10 хв.) п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди;

- 6-8 сушених плодів заливають склянкою окропу, варять до зменшення води на одну третину, проціджують і одержаний екстракт випивають за день за 3-4 прийоми;

- настій квіток (2 столові ложки сировини настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують) п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди;

- холодний настій (2 чайні ложки квіток настоюють 8 годин на склянці холодної кип'яченої води, проціджують) п'ють по третині склянки тричі на день;

- столову ложку суміші (порівну) квіток терну звичайного, трави звіробою звичайного і кореневищ з корінням валеріани лікарської настоюють на склянці окропу до охолодження, проціджують і випивають перед сном при олігоменореї центрального генезу;

- столову ложку суміші квіток терну колючого, коріння ревеню тангутського й оману високого, кори крушини ламкої і листя м'яти перцевої, взятих у співвідношенні 2:2:2:3:2, кип'ятять 10 хв. у 300 мл води, проціджують і одержаний настій п'ють по півсклянки тричі на день при спастичному коліті;

- сушене листя терну заварюють і п'ють як чай;

- відвар кори або коріння (5 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 15 хв.) п'ють ковтками не дозуючи.

ЗОВНІШНЬО — спринцювання відваром кори або коріння (готують, як у попередньому прописі).