ШОЛУДИВНИК БОЛОТНИЙ
шолудивник королівський, лісовий, Едера, високий;мытник болотный., Pedicularis palustris —однорічна напів паразитарна гола (волохаті лише основа стебла і чашечка) рослина родини Вовчкові (Orobanchaceae). Стебло прямостояче, 15-60 см заввишки, найчастіше при основі розгалужене, нерідко червонувате, вкрите листками. Прикореневі листки в розетці, дуже зменшені, довгасті, цілі. Стеблові листки чергові, рідше майже супротивні, ланцетоподібні, перисто розсічені на дрібні сегменти з білими потовщеними хрящоподібними кінчиками. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких ніжках по одній у пазухах верхніх стеблових листків; верхні квітки колосоподібно скупчені, з дрібними листоподібними приквітками. Чашечка широка трубчаста, волосиста, дволопатева, коротша за трубочку віночка, гола або з довгими кучерявими волосками. Віночок 20-22 мм завдовжки, брудно рожевий або рожевий, двогубий; верхня губа дволопатева, майже пряма, лише на верхівці зігнута, з дуже коротким широким носиком, який несе з обох боків по зубцю, нижче, майже всередині губи, є ще по одному зубцю з кожного боку, нижня — трилопатева, однакової довжини з верхньою, по краю війчаста. Плід — коробочка. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. Шолудивник болотний росте на вологих луках, болотах і торфовищах на Поліссі та Лісостепу.
Рослини морозостійкі, світлолюбні, загалом невибагливі до вологості ґрунту. Деякі види можуть зростати у посушливих місцинах, хоча не мають пристосувань для зберігання води. Це пояснюється їх напівпаразитичним способом життя, адже значну частину води шолудивники крадуть в інших рослин. Після зривання такі рослини дуже швидко в'януть.
Шолудивники належать до комахозапильних рослин, гірські види пристосовані до запилення бджолами і джмелями.
Центр видового розмаїття розташований у гірських районах на південному заході Китаю, де зростає 352 види, в тому числі 271 ендемічний. Інших представників роду можна знайти у помірних та холодних регіонах Європи, Середньої Азії, на островах Гренландія, Ньюфаундленд, півострові Лабрадор. Лише один вид зростає у Південній Америці. У флорі України зареєстровано 16 видів.
Враховуючи великий процент ендеміків поміж представників цього роду, чимало шолудивників належать до рідкісних рослин і підлягають охороні. До Червоної книги України занесені 4 види: шолудивник королівський, лісовий, Едера, високий.
Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують сушену траву шолудивника, яку заготовляють в період цвітіння рослини.
Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Трава шолудивника містить глікозит аукубін (ринантин), і невелику кількість алкалоїдів (до 0,01%).
Фармакологічні властивості та використання. Експериментальними спостереженнями встановлено, що настій трави шолудивника є ефективним матковим засобом, який подібно до ріжків (але в 4-5 раз слабкіше) посилює скорочення і підвищує тонус матки, сприяє зупинці післяпологових кровотеч.
Крім того, рослина виявляє сечогінну і протизапальну дію.
У народній медицині шолудивник використовують як кровоспинний (при маткових кровотечах), сечогінний, інсектицидний (проти вошей) і загоюючий рани засіб та при себореї голови.
Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г, або 2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) приймають по 4-10 крапель тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (5 столових ложок сировини на 1 л окропу) застосовують для миття голови при себореї та вошивості.
Шолудивник болотний належить до отруйних рослин і користуватися ним треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.
|
