ПУЕРАРІЯ ЛОПАТЕВА

пуерарія шорстка; пуэрария лопастная, Рuеrarіа lobata, синонім — P. hirsuta — багаторічна рослина родини бобових. Ліана з дерев'янистими опушеними стеблами до 12 см у діаметрі і 1-3 м завдовжки. Листки трійчасті. Листочки 14-20 см завдовжки, на довгих опушених черешках; бокові — округлі, верхівкові — ромбічні. Квітки зигоморфні; фіалково-рожеві, в багатоквіткових пазушних китицях. Плід — біб. Цвіте у липні — жовтні.

Поширення. В дикому стані Пуерарія лопатева росте на Далекому Сході. В Криму вирощують як декоративну рослину. Дичавіє.

Сировина. Використовують усю рослину: кореневище, листя, квітки, боби.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Кореневища містять крохмаль, вуглеводи діадзин і діадзеїн, кумарини; у листках і бутонах є флавоноїди, аспарагін, аденін, масляна і глютамінова кислоти; в насінні — алкалоїди, гістидин, кемпферол і крохмаль (до 40%).

Фармакологічні властивості та використання. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині Пуерарію лопатеву широко використовують.

Квітки і корені використовують як потогінний, протигарячковий і проти простудний засіб.

Окрім згаданого, препарати квіток рекомендують як кровоспинний, тамуючий спрагу та витвережуючий засіб, при ентероколітах та злоякісних пухлинах, а препарати коренів — як відхаркувальний засіб при кашлі.

Настій або відвар листя вважають ефективним проти блювотним і сечогінним засобом, вживають при головних болях у хворих на гіпертонію.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО - настій (10 г подрібненої сировини заварюють склянкою окропу, залишають охолоджуватися, проціджують) п'ють по І/3 склянки тричі на день;

- відвар (110 г подрібненої сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 15 хв., настоюють 45 хв. і проціджують) п'ють по 2 столові ложки 3-4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — відвар (готують, як у попередньому прописі) застосовують для лікування хвороб шкіри.