ПОЛИН АВСТРІЙСЬКИЙ

полинок; полынь австрийская, Artemisia austriaca, синонім — A. repens — багаторічна трав'яниста білувата повстиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла підведені до майже прямостоячих, часто вигнуті, 15-70 см заввишки, при основі трохи здерев'янілі, нижче середини або й від основи розгалужені, з численними вкороченими пазушними гілочками під суцвіттям, неплідні пагони, що відходять від кореневища, набагато коротші за стебла, висхідні. Листки коротко черешкові (нижні) або сидячі, від 2-3-роздільних до двічі перистих розсічених, почасти з 2-3-роздільними сегментами 2-го порядку (крім найнижчих віялоподібних), яйцеподібні або овальні, з більш-менш розвинутими, роздільними або перистими розсіченими вушками при основі; кінцеві частки вузько лінійні до лінійно-ланцетних, загострені; верхівкові листки при кошиках лінійні або вузько лінійні, тупі або тупуваті. Квітки різнорідні, в яйцевидних або майже кулястих дрібних, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайові квітки (їх 5-7) жіночі, серединні (їх 7-8) — двостатеві, їхній віночок жовтуватий, рідко червонясто-жовтий, вузько конічний, п’яти зубчастий, на верхівці мохнато-волосистий. Плід — сім'янка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Полин австрійський росте по всій території України (крім Карпат і півночі Полісся) на степових схилах, відслоненнях і сухих луках, як бур'ян по відкритих місцях.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву полину (стеблові вершечки разом з листям та квітками). Зрізані на початку цвітіння рослини верхівки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку на протязі або в провітрюваному приміщенні. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава полину австрійського містить ефірну олію, алкалоїди, органічні кислоти, каротин, вітамін С і смоли. До складу ефірної олії входять цинеол, кетон туйон, сесквітерпеновий спирт абсинтин і туйол.

Фармакологічні властивості та використання. Полин австрійський використовують як засіб, що стимулює секрецію шлункового соку і жовчі, підвищує діурез і виділення поту, виявляє жарознижуючу, кровоспинну, проти судомну, слабку снотворну й проти блювотну дію і має глистогінні властивості.

Найчастіше настій трави полину австрійського призначають для поліпшення апетиту і травлення, при водянці, малярії, глистяній інвазії, хворобах печінки й селезінки та подагрі, а також як проти судомний і проти блювотний засіб.

Свіжу траву рослини прикладають до лоба і висків при безсонні.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну ложку сировини настоюють до охолодження на двох склянках окропу, проціджують) по чверті склянки тричі на день за 30 хв. до їди, підсолоджуючи на смак.

Препарати полину австрійського протипоказані при вагітності та ожирінні у людей похилого віку.