Неділя
22.09.2019
21:46
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Енциклопедія лікарських рослин
Головна Реєстрація Вхід
Пізньоцвіт осінній »

   А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ShiftCMS.net - Каталог сайтів Львова Каталог webplus.info Косів, Гуцульщина та Карпати

ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ

 


безвременник осенний, Colchicum autumnale — невелика (8-25 см заввишки) багаторічна бульбоцибулина рослина родини лілійних. Бульбоцибулина яйцевидна, 2,5-6 см завдовжки, оточена темно-бурими шкірястими оболонками, витягнутими зверху в довгу шийку. Стебло дуже вкорочене, підземне. Листки (їх 3-4) видовжено ланцетні, плоскі, паралельно жилкові, тупі, 2-5 см завширшки, до часу цвітіння рослини зникають. Квітки на коротких квітконіжках, правильні, двостатеві, одиничні або по 2-3; оцвітина проста, віночкоподібна, рожево-бузкова, з довгою тригранною трубочкою й лійкуватим, шести роздільним відгином; частки відгину видовжено еліптичні, з 13-21 жилками. Плід — коричнева шкіряста довгасто овальна гостра три гнізда коробочка. Цвіте з вересня до листопада. Плоди достигають у червні — липні наступного після цвітіння року.

Поширення. Пізньоцвіт осінній зустрічається спорадично, окремими групами в Карпатах на вологих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шляхів. Рідкісна зникаюча рослина. Занесена до Червоної книги України. Заслуговує уваги позитивний досвід ботанічних садів по вирощуванню пізньоцвіту в культурі.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують бульбоцибулини (Bulbotuber Colchici), насіння (Semina Colchici) і квітки (Flores Colchici) пізньоцвіту. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням рослини, їх звільняють від надземної частини і коріння, очищають від землі й використовують свіжими або висушеними (розрізують на частини і сушать на сонці або в печі). В цей же час заготовляють і квітки пізньоцвіту. Насіння збирають у період його повної стиглості і сушать у темному теплому місці, розсипаючи тонким шаром на тканині. Строк придатності сушеної сировини 1 рік, свіжих бульбоцибулин — 3 місяці. Зберігають пізньоцвіт окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.
Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять суму алкалоїдів, серед яких головними є колхіцин і колхамін. У бульбоцибулинах колхіцину міститься до 0,25%, у квітках до 0,8%, у насінні до 1,2%. Крім алкалоїдів, у бульбоцибулинах є флавоноїд апігенін, органічні кислоти ароматичного ряду, фітостерини та вуглеводи; в насінні — жир, вуглеводи та дубильні й смолисті речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Основними діючими речовинами пізньоцвіту є алкалоїди колхіцин і колхамін. Терапевтичні властивості у них однакові, але практично використовують колхамін, який порівняно з колхіцином має значно меншу токсичність.

Колхамін є сильним антибластичним засобом і використовується для лікування раку шкіри (екзофітних і ендофітних форм 1-ї і 2-ї стадій) та неоперабельних форм раку стравоходу (особливо при локалізації раку в нижній його третині) і високо розташованого раку шлунка.

При раку шкіри на пухлину і 0,5-1 см навколишньої здорової шкіри щодня наносять 1-1,5 г колхамінової мазі, прикладають марлеву серветку і заклеюють лейкопластиром (кожного разу при заміні пов'язки залишки мазі від попереднього змащування і пухлинну тканину, що розклалася, ретельно видаляють, а навколо пухлини проводять туалет). Курс лікування триває 18-25 днів (при ендофітних формах до 30-35 днів). Після припинення нанесення мазі накладають протягом 10-12 днів асептичну пов'язку і проводять ретельний туалет рани.

При раку шкіри 3-ї і 4-ї стадій з метастазами застосування колхамінової мазі протипоказане.

Не рекомендується наносити колхамінову мазь поблизу слизових оболонок.

Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, колхамін у великих дозах може спричинити лейкопенію й інші побічні явища, які можуть спостерігатися при прийманні колхаміну всередину.

Зважаючи на це, застосовувати мазь треба обережно: уникати передозування (на одне змащування брати не більше 1,5 г мазі), систематично проводити аналіз крові й сечі. При перших ознаках токсичної дії лікування припиняють, призначають глюкозу, аскорбінову кислоту, лейкоген або інші стимулятори лейкопоезу, проводять (у разі необхідності) переливання крові.

У випадку раку стравоходу колхамін призначають усередину в таблетках через день по 0,006-0,01 г (6-10 мг) за 2-3 рази протягом дня. Загальна курсова доза становить 0,05-0,11 г (50-110 мг).

Кращі результати спостерігаються при застосуванні колхаміну в поєднанні з сарколізином. Призначають обидва препарати одночасно тричі на тиждень; сарколізин - по 15 мг, рідше по 20-10 мг, колхамін - по 5 мг, рідше по 6 мг на прийом. Ослабленим хворим призначають по 10 мг сарколізину і 4 мг колхаміну.

Таблетки колхаміну й сарколізину ретельно подрібнюють, змішують і приймають, запиваючи невеликою кількістю (1-2 ложки) киселю, що дає змогу збільшити тривалість місцевої дії препаратів на пухлину. Курс комбінованого лікування триває 4-5 тижнів (10-15 прийомів).

Застосування колхаміну (per se або в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами) при раку стравоходу протипоказане при загрозі перфорації в бронхи і наявності такої перфорації, при різко вираженому пригніченні кістко-мозкового кровотворення (кількість лейкоцитів нижча за 4000 і тромбоцитів — нижча за 100 000 в 1 мкл) та при анемії.

Лікування колхаміном проводять під наглядом лікаря, часто контролюючи склад крові; при падінні кількості лейкоцитів нижче за 3000 і тромбоцитів — нижче за 100 000 в 1 мкл крові приймання препаратів припиняють до відновлення картини крові.

При прийманні колхаміну можуть з'явитися нудота та блювання.

При передозуванні можливе сильне пригнічення кровотворення.

Заходи запобігання і лікування цих ускладнень такі самі, як і при застосуванні інших цитостатичних препаратів.

При передозуванні може виникнути пронос і тимчасове випадання волосся.

При з'явленні домішок крові в блювотних масах і дьогтеподібного випорожнення лікування припиняють і проводять гемостатичну терапію.

В процесі лікування, періодично треба проводити дослідження калу на приховану кров.

У народній медицині настойку насіння пізньоцвіту дають усередину при деформуючому поліартриті, щоб втамувати біль.

Місцево настойку насіння і мазь із суміші насіння, квіток і бульбоцибулин використовують як болетамуючі засоби при суглобному ревматизмі й подагрі.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — таблетки колхаміну (Tabulettae Colchamini) приймають по 0,002 г (2 мг) 3-4 рази на день через день;

- настойку насіння (готують на 70%-ному спирті або міцній горілці у співвідношенні 1:10) приймають по 15-20 крапель тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — мазь колхамінову (Unguentum Colchamini) втирають по 1-1,5 г на уражену ділянку шкіри;

- настойку насіння (готують, як у попередньому прописі) застосовують для втирання при ревматизмі, подагрі й невралгії;

- 3 столові ложки суміші (порівну) насіння, бульб і квіток пізньоцвіту кип'ятять у достатній кількості води доти, поки не утвориться тягуча сіра маса, яку зливають ще в гарячому стані і змішують з однаковою кількістю якого-небудь тваринного жиру, одержану мазь втирають в уражені ділянки тіла в невеликій кількості (1-1,5 г) 1 раз на день.

Слід пам'ятати, що всі частини пізньоцвіту надзвичайно отруйні. Зважаючи на це, всяке лікування препаратами цієї рослини треба проводити під наглядом лікаря.
 

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Каталог webplus.info

    Український каталог сайтівКаталог сайтів України Православні молитви Підвищення рівня тестостерону