ОЖИНА НЕСІЙСЬКА

ведмедина; ежевика несская, Rubus nessensis — кущ родини трояндових. Річні пагони майже прямостоячі, 0,5-2,5 м заввишки, гранчасті, з коротенькими прямими чорно-пурпуровими шипами на ребрах. Листки пальчасті, зубчасті, з 3-5 (7) листочками, зверху голі, зісподу по жилках коротко волосисті. Квітка великі, правильні, двостатеві, білі, у 6-12-квітковому щитовидному суцвітті. Плід — збірна кістянка (плодики червонаво-чорні, блискучі, без сизого нальоту). Цвіте у червні — липні.

Поширення. Ожина несійська росте в усіх лісових районах, рідше — в Лісостепу, по берегах річок, у чагарниках, на узліссях, у лісах.

Сировина. Використовують усю рослину: коріння, пагони, листя та плоди.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Плоди містять дубильні й ароматичні речовини, аскорбінову кислоту, токоферол, каротин, глюкозу (до 3,6%), фруктозу (до 3,2%), сахарозу (до 0,6%), органічні кислоти (до 2,2%) тощо. Листки багаті на аскорбінову кислоту (80-272 мг %).

Фармакологічні властивості та використання. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій листя вживають як кровоспинний засіб, при кашлі, проносах, гастритах, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, захворюваннях печінки.

Відвар коріння використовують як сечогінний засіб, а відвар пагонів — при неврозах.

Плоди вживають як в'яжучий засіб при розладах шлунку.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — 10 г сухого листя заварюють 0,5 л окропу і п'ють як чай;

- відвар коріння (10 г на 200 мл окропу) п'ють по 1 столовій ложці через кожні 2-3 години.