НАПЕРСТЯНКА ШЕРСТИСТА

наперстянка шерстистая, Digitalis lanata — багаторічна (в культурі - дворічна) трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалужене, здебільшого темно лілове, 60-150 см заввишки. Прикореневі й нижні стеблові листки 5-12 (20) см завдовжки і 1,5-3,5 см завширшки, видовжено яйцевидні, вкриті, як і верхні стеблові листки, залозистими волосками, здебільшого з цілими краями, рідше по краю трохи хвилясті або дрібнозубчасті; верхні стеблові листки ланцетні, 4-10 см завдовжки, сидячі, гострі, поступово зменшуються і переходять у приквітки. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках у пазухах видовжено ланцетних приквітків, зібрані в пірамідальне, довге, густе, різнобічне гроно. Віночок трубчастий дзвоникоподібний, 20-30 мм завдовжки, коротко двогубий; трубочка віночка кулясто здута, буро-жовта, з ліловими жилками; верхня губа неглибоко розсічена на дві трикутні, відігнуті догори лопаті, нижня губа — з маленькими, трикутними, боковими, відігнутими назовні лопатнями, з великою білою або рудуватою лопатоподібною середньою лопатнею, майже дорівнює трубочці віночка. Плід — двогніздова коробочка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Наперстянку шерстисту вирощують у спеціалізованих радгоспах як лікарську рослину.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis purpureae). Збирають сировину (обов'язково без черешків) двічі на рік: у рослин першого року вегетації — в кінці літа (коли листки досягнуть стандартної довжини 20 см) і восени (не пізніше вересня), а у рослин другого року вегетації — у фазі утворення пагонів і у фазі масового цвітіння. Зібране листя швидко сушать у сушарках спочатку при температурі 55—60°С (30 хв.), а потім досушують при температурі 40°С. Сухого листя виходить 20—22%. Готову сировину треба зберігати в сухому приміщенні (при зволоженні біологічна активність сировини знижується) без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному пере контролю!).

Хімічний склад. Листя наперстянки шерстистої містить 0,5-1% серцевих глікозитів, серед яких головними є ланатозиди А, В і С (в процесі сушіння і зберігання від дії ферментів ланатозиди А, В і С перетворюються на вторинні, стійкіші глікозити — дигітоксин, гітоксин і дигоксин). В незначній кількості листя містить і інші глікозити: ланатозиди D і Е, строспезид, одорозид, гіторин, глюкогіторин, веродоксин тощо. Крім того, у листі є стероїдні сапоніни дигітонін і тигонін.

Фармакологічні властивості та використання. Діючими речовинами наперстянки шерстистої є глікозиди серцевої дії. З індивідуальних глікозидів у медичній практиці застосовують дигоксин, ланатозид С (целанід) і ацетилдигітоксин, а новогаленовий препарат лантозид являє собою спиртовий розчин суми глікозитів, виділених із листя рослини.

За фізіологічною дією глікозити наперстянки шерстистої близькі до глікозитів наперстянки пурової; їхня головна відмінність полягає в дещо швидшому всмоктуванні, меншому кумулятивному ефекті, виразнішій діуретичній дії.

Через отруйність наперстянки шерстистої лікування нею провадить лікар. Самолікування небезпечне!

 Лікарські форми та застосування.
- Дигоксин (Digoxinum) призначають перорально і парентерально (внутрішньовенно) для купірування приступів пароксизмальної тахікардії й при тяжких формах порушення кровообігу. Всередину дигоксин дають у 1-й день по 0,25 мг (1 таблетку) 4-5 разів через рівні проміжки часу (1-1,25 мг на добу), а в наступні дні — по 0,25 мг 3-1 раз на добу. Дозу уточнюють щодня, керуючись показниками електрокардіограм, дихання та діурезу. Залежно від ефекту дозу повторюють або поступово її зменшують. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту переходять на лікування підтримуючими дозами: 0,5-0,25-0,125 мг на день. Дози для дітей треба добирати строго індивідуально. Орієнтовно для «насичення» препарат використовують з розрахунку 0,05-0,08 мг/кг і цю кількість вводять за 1-2 дні (метод швидкої дигіталізації) або за 3-5 днів, а при повільному «насиченні» — за 6-7 днів. Внутрішньовенно дигоксин дорослим призначають у дозі 0,25-0,5 мг (вводять повільно в 10-20 мл 20% -ного чи 40% -ного розчину глюкози або ізотонічного розчину натрій-хлориду). В перші дні вводять 1-2 рази на день, у наступні 4-5 днів — по 1 разу на день, після чого переходять на приймання препарату всередину в підтримуючих дозах. Найвища добова доза дигоксину для дорослих - 1,5 мг. У хворих з нирковою недостатністю дозу дигоксину зменшують приблизно в два рази.

- Целанід (Celanidum) призначають перорально і внутрішньовенно при гострій та хронічній недостатності кровообігу 2-го та 3-го ступенів, тахісистолічній формі миготіння передсердь та при суправентрикулярній формі пароксизмальної тахікардії. Всередину дають, починаючи з 0,25-0,5 мг (1-2 таблетки) або 10-25 крапель 0,05% -ного розчину 3-4 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту (на 2-3-й день при внутрішньовенному введенні або на 3-5-й день при прийомі всередину) добову дозу зменшують до підтримуючої: 0,4-0,2 мг (2-1 мл 0,02%-ного розчину) внутрішньовенно або 0,5-0,25 мг (2-1 таблетку) чи 40-20-10 крапель 0,05% -ного розчину всередину. При тривалій підтримуючій терапії призначають усередину по пів таблетки двічі на день. Найвищі дози для дорослих усередину: разова — 0,0005 (0,5 мг), добова — 0,001 г (1 мг); внутрішньовенне введення: разова - 0,0004 г (0,4 мг), добова - 0,0008 г (0,8 мг).

- Ацетилдигітоксин (Acetyldigitoxinum) призначають перорально та внутрішньовенно при тих самих захворюваннях, що й целанід. Усередину дають у перші 3-5 днів по 0,4-0,8 мг (2-4 таблетки по 0,2 мг) на добу, потім дозу зменшують (залежно від ефекту) до 0,3-0,2-0,1 мг на добу. Внутрішньовенно вводять по 2-4 мл 0,01% -ного розчину (вводять повільно в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або крапельно в 5%-ному розчині глюкози). Після одержання терапевтичного ефекту переходять на приймання препарату всередину.

- Лантозид (Lantosidum) застосовують головним чином в амбулаторній практиці для підтримуючої терапії при хронічній недостатності кровообігу 1, 2 і 3-го ступенів, що супроводиться тахікардією, тахіаритмією та миготінням передсердь. Усередину дають по 15-20 крапель 2-3 рази на день. У разі неможливості перорального прийому (при виникненні диспепсичних явищ) препарат призначають ректально в клізмах (20-30 крапель у 20 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Найвищі дози для дорослих усередину: разова — 25 крапель, добова — 75 крапель.

Приймати препарати наперстянки протипоказано при органічних змінах у серці, зокрема в разі переродження серцевого м'яза та вираженого атеросклерозу, а також при ендокардиті зі схильністю до емболії.