МУШМУЛА ЗВИЧАЙНА

мушмула обыкновенная, Mespilus germanica — колючий кущ або невисоке (1,5-5 м заввишки) дерево родини трояндових. Гілки червонаво-бурі, в молодому стані опушені, пізніше — голі. Листки чергові, коротко черешкові, прості, суцільні, видовжено ланцетні або видовжено еліптичні, до 12 см завдовжки і 4 см завширшки, з цілими краями або дрібнозубчасті (на кінцях зубчиків є червонаві залозки), в молодому віці з обох боків опушені, згодом — зверху темно-зелені, у розсіяно волосисті або зовсім голі, зісподу — ясно-зелені, білувато пухнасті. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, 3-5 см у діаметрі, одиничні на кінцях вкорочених пагонів, пелюстки обернено яйцевидні, білі. Плід — несправжня приплюснуто-куляста бурувата кістянка з (4) 5 кісточками, зовсім зануреними у м'якуш. Цвіте у травні.

Поширення. Мушмула звичайна росте в Криму у світлих мішаних і хвойних лісах. У південних районах України її вирощують як декоративну і плодову рослину.

Сировина. З лікувальною метою використовують плоди та листя рослини. Листя заготовляють з травня по серпень, плоди — восени (у стадії повної стиглості).
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Плоди та листя Мушмули звичайної містять значну кількість дубильних речовин. У плодах, крім того, є цукри до 17%, 0,2-0,9% органічних кислот (в основному яблучна), до 16 мг % вітаміну С.

Фармакологічні властивості та використання. Відвари і настої плодів та листя мушмули або плоди в натуральному виді користуються репутацією ефективного в'яжучого засобу.

Всередину їх дають при звичайних і кривавих проносах, для збудження апетиту.

Зовнішньо їх застосовують як протизапальний засіб для полоскання горла при ангіні.

Плоди мушмули їстівні. Споживають їх після вилежування або після перших осінніх приморозків — тоді вони гублять терпкий смак. Про запас плоди консервують у цукровому сиропі. Лікувальні властивості в таких плодів не втрачаються.

Лікарські форми та застосування.
ЗОВНІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) застосовують для полоскання.