Марена запашна

ясменник душистый, Aspemla odorata — багаторічна трав'яниста з запахом кумарину рослина родини маренових. Стебло чотиригранне, пряме, нерозгалужене, 10-40 см заввишки, гладеньке, голе, лише біля основи листків — з кільцем волосків. Листки сидячі, по краях шорсткі від спрямованих вперед шипиків; нижні листки лопатчасті, зібрані 4—6-членними кільцями, верхні — ланцетні, гострі, по 8 у кільці. Квітки правильні, дрібні, зібрані на верхівці стебла трьома пів зонтиками, що утворюють щитовидну волоть; віночок білий, лійкуватий, до середини чотири роздільний. Плід сухий, вкритий гачкувато-загнутими щетинками; розпадається на 2 горішки. Цвіте у травні—липні.

Поширення. Маренка запашна росте в широколистяних лісах у Карпатах, на Розточчі-Опіллі, Західному таі Правобережному Поліссі, в лісостепових районах, Лівобережному Степу та Гірському Криму.

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують траву маренки (Herba Asperulae odoratae), яку зрізають в період бутонізації та на початку цвітіння рослини і швидко сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Сухої сировини виходить 30-33 %. Зберігають у сухому місці (сировина гігроскопічна).
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава маренки запашної містить флавоноїди (0,61%), кумарин (0,18%), лактон асперулозид (до 0,15%), щавлеву, винну, катехінову, яблучну й водорозчинну кремнієву кислоти, вітамін С (59,5-87 мг %), смолисті (4,12%), дубильні та гіркі речовини та сліди ефірної олії.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати маренки запашної активно впливають на обмін речовин, заспокійливо діють на центральну нервову систему, уповільнюють скорочення і регулюють роботу серця, стимулюють виділення сечі, жовчі і поту, мають легкі послаблюючі, антисептичні, загоююча рани та болетамуючі властивості.

Настій трави маренки запашної приймають усередину від серцебиття, при ангіоневрозах, неврастенії, істеричних приступах, безсонні, невралгії, жовтяниці, жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, запорах, проносах і гострих катарах кишечнику, водянці і набряках, дисменореї та як пом'якшувальний засіб при кашлі.

Як зовнішній засіб настій трави маренки запашної використовують для лікування ран, виразок, фурункулів, наривів та гноячкових висипів.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мг окропу, настоюють 1 годину) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;

- 2 чайні ложки суміші трави маренки запашної (40 г), листя горіха волоського (10 г) і суцвіть липи серцелистої (50 г) настоюють 20 хв. на склянці окропу і п'ють по 1-2 склянки на день при схильності до шкірних хвороб.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують як у попередньому прописі) застосовують для обмивань, примочок і компресів.

Маренка запашна — отруйна рослина. Передозування небезпечне!