Мачок рогатий

 

маковинець, рогомак; мачок рогатый, Giaucium corniculatum — одно або дворічна трав'яниста шорстко волосиста рослина родини макових. Стебло прямостояче або висхідне, просте або галузисте, 15-40 см заввишки. Прикореневі листки довгасті, з коротким черешком, стеблові — видовжено яйцевидні, сидячі. Квітки правильні, пелюстки — оранжеві, жовті або яскраво-червоні, з темною плямою біля основи. Плід — коробочка, завдовжки 10—25 см. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Мачок рогатий росте на полях, у посівах, при дорогах, по крейдяних відслоненнях, щебенистих схилах здебільшого в Лісостепу, Степу та Криму; заноситься в південні райони Полісся.

Заготівля та зберігання. Збирають надземну частину під час цвітіння рослини (Herba Giaucii flavi), зрізуючи серпом або ножем, уникаючи виривання рослини з коренем, особливо на піскуватих місцях. Сушать, розстеливши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55-70°. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях без доступу прямого сонячного проміння.

Рослина є сировиною для одержання алкалоїду глауцину.
Аптеки сировину не відпускають.

Мачок рогатий Хімічний склад. Трава (Herba Glaucii corniculatae) містить близько 0,5% алкалоїдів (коридин, коптизин, берберин, протопін, сангвінарин, хелідонін та інші). В коренях є алкалоїди протопін, хелеритрин і сангвінарин та гіркота глаукопікрин.

Фармакологічні властивості та використання. Трава виявляє седативну та сечогінну дію. Були спроби використовувати її при діабеті й неврастенії.

В народній медицині листя, квітки та сік Мачку рогатого, змішані з борошном і медом, використовувалися для обробки гнійних ран, а насіння — як послаблюючий засіб.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — 1 столову ложку насіння Мачку рогатого приймають натщесерце в невеликій кількості води.