Вівторок
17.09.2019
23:53
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Енциклопедія лікарських рослин
Головна Реєстрація Вхід
М'ята перцева »

   А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ShiftCMS.net - Каталог сайтів Львова Каталог webplus.info Косів, Гуцульщина та Карпати

М'ЯТА ПЕРЦЕВА

 


м'ята холодна; мята перечная, Mentha piperita — багаторічна трав'яниста опушена рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, галузисте, часто червонувате, 30-55 см заввишки. Листки супротивні, коротко черешкові, яйцевидно-довгасті або ланцетні, нерівні гострі пильчасті, зісподу по жилках коротко волосисті. Квітки дрібні, майже стерильні (плоди утворюються дуже рідко), зібрані на верхівці стебла в кільця, що утворюють густе, перерване лише при основі, колосоподібне суцвіття; чашечка правильна, п’яти зубчаста, з десятьма поздовжніми жилками; віночок майже правильний, з тупим чотири або п'ятилопатевим відгином, червоно-фіолетовий з білуватою трубочкою. Плід складається з 4 однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні — липні.

Поширення. М'ята перцева в дикому стані не росте. Являє собою гібрид, одержаний від схрещування м'яти водяної (Mentha aquatica) з м'ятою колосковою (Mentha spicata) або зеленою (Mentha viridis). У лісостепових районах України її вирощують як ефіроолійну рослину.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Menthae piperitae) і листя (Folia Menthae piperitae) м'яти перцевої. Заготовляють сировину, коли половина квіток у суцвітті вже розпуститься, а решта ще перебуває в стадії бутонізації. Свіжу або сушену траву використовують як сировину для добування ефірної олії. Щоб одержати листя, яке використовують для виготовлення галенових препаратів, сушену траву обмолочують і стебла відкидають. Сухого листя виходить 7—8%. Зберігають його у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому темному місці. Строк придатності — 2 роки.
Сировина є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Листя м'яти перцевої містить до 2,75% ефірної олії, у складі якої є ментол (вільний і у вигляді складних ефірів оцтової і валеріанової кислот), пінени, лимонен, феландрен, цинеол, дипентен, пулегон та інші терпеноїди. Крім того, у листі м'яти перцевої є флавоноїди, урсолова і олеанолова кислоти, бетаїн, каротин, гесперидин, дубильні речовини й мікроелементи (мідь, марганець, стронцій та інші).

Фармакологічні властивості та використання. Терапевтична активність м'яти перцевої зумовлена комплексом біологічно активних речовин, серед яких першочергове значення має ментол, який належить до групи терпенів і має притаманні цій групі речовин подразні, антисептичні й анестезуючі властивості. Подразна дія ментолу вибіркова. В першу чергу подразнюються терморецептори слизових оболонок і шкіри, й це зумовлює відчуття охолодження, яке супроводиться рефлекторним звуженням судин, а потім розвивається паління, слідом за яким настає легка анестезія.

Як зовнішній засіб настій м'яти перцевої вживають для полоскання ротової порожнини при поганому запаху з рота, для ванн, обмивань і компресів при сверблячці, нейродерміті та екземі. Терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою (по півсклянки 4 рази на день).

При поганому запаху з рота болгарські лікарі рекомендують полоскати ротову порожнину настоєм м'яти на червоному вині й одночасно приймати цей настій усередину по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

Свіже листя м'яти прикладають до лоба при сильному головному болі, а сік із свіжого листя використовують для змащування ділянок шкіри, уражених поверхневими неускладненими мікозами.

Широко використовується м'ята і для перорального застосування.

При прийманні всередину препарати м'яти підсилюють секрецію травних залоз, збуджують апетит, прискорюють евакуацію шлункового та кишкового вмісту (посилюють перистальтику), пригнічують процеси гниття й бродіння в травному каналі (діють вітрогінно), знижують тонус гладеньких м'язів кишечнику, жовчно та сечовивідних шляхів (діють спазмолітично), посилюють жовчотворну функцію печінки і виділення жовчі у дванадцятипалу кишку (цікаво, що жовчогінні властивості ментолу значно поступаються перед жовчогінними властивостями еквівалентної кількості листя м'яти), виявляють седативну і слабку гіпотензивну дію.

Пероральне лікування препаратами м'яти перцевої показане при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (нудота різного походження, блювання у вагітних, кишкові кольки, метеоризм, катаральні стани травного каналу, нестравність жирів та інші захворювання, які супроводяться спазмами) і печінки (холецистит, гепатит і холангіт різного походження, жовчнокам'яна хвороба і жовтяниця), при нервовому збудженні, безсонні та різних невротичних станах.

Ментол використовують як легкий рефлекторний судинорозширювальний засіб при стенокардії й хворобах, пов'язаних зі спазмами судин головного мозку.

Листя м'яти входить до складу вітрогінних чаїв, потогінного чаю, жовчогінного чаю, заспокійливих чаїв, шлункового чаю.

М'ятну олію і ментол використовують per se або у складі фітопрепаратів і комплексних лікувальних засобів.

Слід пам'ятати, що передозування ментолу або інших препаратів м'яти може спричинити шкідливі побічні явища місцевого і загально резорбтивного характеру.

Протипоказано змащувати ментолом слизові оболонки носа і носоглотки у дітей, оскільки можливі рефлекторне пригнічення і зупинка дихання. З віком загроза отруєння ментолом зменшується.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій із листя (5 г, або половина столової ложки сировини на 200 мл окропу) приймають по половині або третині склянки 2-3 рази на день за 15 хв. до їди;

- олію м'яти перцевої (Oleum Menthae piperitae) приймають по 1-3 краплі на прийом як вітрогінний засіб;

- таблетки м'ятні (Tabulettae olei Menthae) приймають по 1-2 таблетки на прийом під язик як заспокійливий і спазмолітичний засіб при нудоті та блюванні, спазмах гладеньких м'язів;

- м'ятні краплі (Tinctura Menthae piperitae) приймають по 10-15 крапель на прийом при невралгічних болях;

- ментол (Мепtholum) приймають по 2-3 краплі 5% -ного спиртового розчину на грудочці цукру під язик при стенокардії та як заспокійливий засіб;

- таблетки «Пектусин» (Tabulettae «Pectusinum») призначають при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (тримають у роті до повного розсмоктування);

- валідол (Validolum) приймають по 4-5 крапель на грудочці цукру або по 1 таблетці при стенокардії, неврозах, істерії та як проти блювотний засіб при морській і повітряній хворобі (тримають у роті до повного розсмоктування);

- оліметин (Olimetinum) призначають при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобі (див. статтю Маслина європейська);

- «краплі Зеленіна» приймають по 20-25 крапель 2-3 рази на день при неврозах серця, що супроводяться брадикардією;

- корвалол (Согvalotum) призначають при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні й гіпертонічній хворобі в початковій стадії та при спазмах кишечнику (див. статтю Валеріана лікарська).

ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару (50 г листя на 1 відро води);

- полоскання настоєм листя на червоному вині (готують у співвідношенні 1:10);

- компреси, обмивання та полоскання настоєм листя на воді (1 столова ложка сировини на 0,5 л окропу, настоюють 1 годину, проціджують):

- олія м'яти перцевої як освіжаючий та антисептичний засіб входить до складу полоскань, зубних порошків і паст;

- м'ятна вода (Aqua Menthat; piperitae) для полоскання ротової порожнини;

- краплі зубні — по 2-3 краплі на кусочку вати вкладають у дупло хворого зуба;

- ментол застосовують як болетамуючий (відтяжний) засіб при невралгіях, міальгіях і артралгіях (розтирання 2% -ним спиртовим розчином або 10% -ною олійною суспензією), сверблячих дерматозах (натирання 0,5%-ним спиртовим розчином або 1% -ною ланоліново-вазеліновою маззю), мігрені (натирають скроні ментоловим олівцем) та як протизапальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (змащування, інгаляції, закапування у ніс);

- бороментол (Borromentholum) застосовують як антисептичний і болетамуючий засіб для змащування шкіри при сверблячці, невралгії та для змащування слизової оболонки носа при ринітах;

- краплі «евкатол» (Guttae Eucatolum) для полоскання при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (5-10 крапель на склянку води);

- меновазин (Menovasinum) для розтирань (2-3 рази на день) при невралгіях, міальгіях, артралгіях, сверблячих дерматозах;

- аерозоль «камфомен» (Aerosolum «Camphomenum») для лікування запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, головним чином гострих ринітів і фарингітів (інгаляції проводять 3-4 рази на добу після їди; дітям до 5 років і хворим, які працюють в умовах підвищеного запилення повітря, призначати препарат не рекомендується);

- інгакамф (кишеньковий інгалятор) застосовують для інгаляцій при гострих ринітах;

- мазь «Ефкамон» (Unguentum «Efcarnonum») для розтирань при артритах, міозитах, невралгіях тощо (втирають у шкіру по 2-3 г 2-3 рази на день і покривають теплою пов'язкою);

- валідол використовують у вигляді 5-10 % -ного спиртового розчину для заспокоєння свербежу шкіри;

- мазь «Гевкамен» (Unguentum «Geucamenum») для розтирань при невралгіях, міальгіях тощо.

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Каталог webplus.info

    Український каталог сайтівКаталог сайтів України Православні молитви Підвищення рівня тестостерону