М'ЯТА БЛОШИНА

мята блошная, Mentha pulegium — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, розгалужене, вгорі коротко волосисте, 15-50 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, овальні або яйцевидні, зубчасті, при основі клиноподібні, притиснуто опушені. Квітки дрібні, в густих, майже кулястих кільцях; чашечка двогуба, з війчастими з країв зубцями, віночок майже правильний, з 4-лопатевим відгином, рожево-ліловий з білуватою трубочкою, зовні розсіяно волосистий. Плід складається з 4 однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. М'ята блошина росте спорадично в західних областях України і на півдні Криму по берегах водойм, на заплавних луках.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву м'яти блошиної (Herba Мепthae pulegii), яку заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи в першій половині дня облистнені частини стебел. Зібрану траву сушать під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25%. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 1 рік.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Сушена трава м'яти блошиної містить ефірну олію (1-2%), дубильні речовини, сапонін і флаваноновий глікозит гесперидин. Головними складовими частинами ефірної олії є пулегон (75-90%), азулен, лимонен, дипентен і ментон. Ментолу в ефірній олії м'яти блошиної немає.

Фармакологічні властивості та використання. В народній медицині м'ята блошина має аналогічне з м'ятою перцевою застосування. Рослина відома, своїми спазмолітичними, болетамуючими, протизапальними, жовчогінними і дезинфікуючими властивостями, здатністю рефлекторно розширювати вінцеві судини, збуджувати секрецію залоз шлунково-кишкового тракту й підвищувати апетит.

Настій трави п'ють при шлунково-кишкових розладах, болях і спазмах шлунку й кишечнику, метеоризмі, проносах, нудоті та блюванні, при жовчнокам'яній хворобі й жовтяниці, для стимулювання серцевої діяльності й заспокоєння головних болів та від безсоння.

Зовнішньо настій трави застосовують при сверблячці шкіри (обмивання), запаленні ясен (полоскання) та нервовому збудженні (ванни).

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди (пити теплим!);

ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскання вищезазначеним настоєм, ванни з настою (50 г трави заливають 2 л окропу, підігрівають в добре закритій посудині 10—15 хвилин, охолоджують, проціджують, віджимають і додають до ванни).