ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ 

любисток лекарственный, Levisticum otficinale — багаторічна гола трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло кругле, трубчасте, вгорі розгалужене, 100-200 см заввишки. Листки блискучі, перисті або двічі перисті розсічені, з великими обернено яйцевидними або округло ромбічними, на верхівці надрізано-зубчастими сегментами, при дотику прохолодні. Квітки двостатеві, правильні, дрібні, 5-пелюсткові, світло-жовті, зібрані у верхівкові круглі складні зонтики, які біля основи оточені багатолистими обгортками. Плід — жовто-бура двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Любисток лікарський походить з гірських областей Південної Європи. На території України його розводять у садах, на городах як декоративну та пряну рослину.

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують коріння (Rachx Levistici), рідше — траву (Herba Levistici) і плоди (Fructus Levistici). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди — в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени у рослин 3-4-річного віку. Сушать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теплому приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40°С. Готову сировину, яка дуже гігроскопічна, зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому місці. 
Рослина неофіційна.

Коріння любистку входить у деякі зарубіжні фармакопеї як складова частина сечогінних зборів.

Хімічний склад. Коріння рослини містить фурокумарини (псорален, бергаптен), лецетин (0,9%), смоли, камедь, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, дубильні речовини й мінеральні солі. У листі є значна кількість аскорбінової кислоти. Всі частини рослини містять ефірну олію (0,5—1 % ), до складу якої входять d-a-терпінеол, цинеол, карвакрол, сесквітерпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова, олійна та бензойна кислоти.

Фармакологічні властивості та використання. Любисток лікарський діє як сечогінний, відхаркувальний, заспокійливий і болетамуючий засіб, тонізуюче впливає на серцевий м'яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого тазу.

Найчастіше Любисток лікарський використовується як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках та сольових діатезах.

Крім застосування любистку як діуретичного засобу, його використовують при нервових захворюваннях, анемії, хронічних бронхітах, запаленні легень, метеоризмі і млявій перистальтиці кишок, болісних і мізерних менструаціях, як полегшувальний засіб під час пологів, а також проти глистів.

Вживання ліків з любистку ПРОТИПОКАЗАНЕ при гострому гломерулонефриті та пієлонефриті та вагітним.

Настій коріння любистку з успіхом застосовують у дерматології й косметиці для видалення ластовиння (зволоженим ватним тампоном протирають пігментні плями 2 рази на день протягом 2 тижнів, краще до настання сонячних весняних днів), для лікування інфекційних тріщин куточків рота (настій наносять піпеткою на куточки рота 2 рази на день) та гноячкових висипів на тілі (застосовують компреси і заразом п'ють теплий настій по 1 склянці за день).

Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся та лупі.

Пом'яте свіже листя любистку прикладають до чола при головних болях різного походження.

Листя і коріння любистку використовують і як приправу до страв.

Лікарські форми та застосування. 
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;

- порошок з коріння любистку приймають по половині чайної ложки 3 рази на день до їди;

- 1—2 столові ложки порошку з коріння любистку змішують з 3 столовими ложками меду і приймають натщесерце як засіб проти гостриків;

- відвар плодів любистку (1 чайна ложка сировини на 150 мл окропу, варять 8-10 хвилин, настоюють) приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день як засіб проти глистів;

- столову ложку суміші (порівну) коріння любистку, пирію повзучого, вовчуга польового і бедринцю ломикаменевого, листя берези бородавчастої і мучниці звичайної, плодів шипшини травневої і петрушки кучерявої та квіток калачиків лісових заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і п'ють по 2-3 склянки за день при нефриті;

- відвар столової ложки суміші (порівну), коріння любистку, трави фіалки триколірної і плодів ялівцю звичайного на склянці окропу п'ють по 1—2 склянки за день при захворюваннях сечового міхура (цистит, бактеріурія);

- столову ложку суміші коріння любистку (10 г), трави вересу звичайного (20 г), хвоща польового (20 г) і золотушнику звичайного (10 г), плодів петрушки кучерявої (20 г), лушпиння квасолі звичайної (10 г) та шишок хмелю звичайного (10 г) заливають склянкою окропу, настоюють до охолодження і одержаний настій випивають за день ковтками при ніктурії;

- суміш порошку плодів (30 г) та коріння (20 г) любистку лікарського, коріння кульбаби лікарської (5 г) і алтеї лікарської (15 г) заливають 0,5 л горілки, додають півсклянки меду, настоюють 9 діб у теплому місці, проціджують і п'ють по 2 столові ложки вранці й увечері при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки.

ЗОВНІШНЬО — настій коріння любистку (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) застосовують для протирання, компресів і примочок,

- настій коріння любистку (1 столова ложка сировини на 1 л окропу, настоюють 10-15 хвилин) застосовують для миття голови.