ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА 

липа сердцелистная, Тilia cordata - При згадці про липу відразу виникає образ старої липової алеї у парку, посадженої сто чи двісті років тому. Липа — листопадне дерево, досягає висоти 25, рідко — 45 м. Для неї характерний великий діаметр стовбура — 2-3, інколи до 5 м. Кора молодої липи сіро-бура, на старих стовбурах темна, глибоко розтріскується. Крона дерева — куляста, циліндрична чи пірамідальна, густо вкрита листям. Листки чергові, дворядні, великі, округлосерцеподібні чи широкояйцеподібні, зубчасті, черешкові. Квітки двостатеві, білі чи жовтуваті, духмяні. Зібрані у щиткоподібні суцвіття. Цвітуть зазвичай у липні. Плід — горішок.

Це дерево живе довго: деякі особини доживають до віку 1200-1300 років, а в середньому — 300-400 років. Липа серцелиста утворює майже чисті липові ліси на західному схилі Уральських гір та у лісостеповій зоні Європейської частини Росії. Інші види липи (амурська, маньчжурська, сибірська) зростають у відповідних географічних регіонах. В Україні, крім липи серцелистої, яка є найпоширенішим видом і трапляється по всій території у лісах та чагарниках, ростуть такі види: липа кавказька (T. begoniifolia) — у горах Криму; липа пухнаста (71 tomentosa) -у широколистяних лісах та серед чагарників в Одеській області й Закарпатті; липа широколиста (Т. platyphyllos) — у мішаних і широколистяних лісах Західної України. Усі види липи широко використовуються в озелененні міст — вирощуються в садах та парках, ботанічних садах і мають ті ж властивості, що й липа серцелиста.

Сировина. Липа — лікарська, медоносна, харчова і технічна рослина. Для медичних потреб під час цвітіння збирають квітки з дикорослих та вирощуваних дерев липи. Квітки зрізають ножицями чи секаторами. Заготовляють суцвіття разом з приквітками, так званий «липовий цвіт». Не слід збирати суцвіття, уражені іржею або пошкоджені листоїдами. Із зібраного цвіту видаляють потемнілі приквітки та суцвіття. Сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або у добре вентильованих приміщеннях. На сонці сушити суцвіття не можна. Термін зберігання готової сировини — 2 роки. 
Липовий цвіт є у продажу в спеціалізованих аптеках.

Хімічний склад. Квітки липи містять ефірну олію, глікозиди, сапоніни, кумарин фраксин, дубильні речовини, каротин (провітамін А), слизи, аскорбінову кислоту (вітамін С), мікрота макроелементи.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати, приготовані з липового цвіту, збільшують діурез (сечовиділення), виявляють потогінну, заспокійливу і протизапальну дію. Вони також стимулюють виділення шлункового соку, збільшують секрецію жовчі та полегшують її відтік.

Настій липового цвіту здавна використовують у науковій медицині при застуді, гарячкових станах, а також при грипі та бронхіті. Часто вживають настої при запаленні нирок і сечового міхура. Препарати липового цвіту мають седативні властивості: їх застосовують як заспокійливий засіб при підвищеній нервовій збудливості.

У народній медицині настій липового цвіту використовують для лікування головного болю, істерії; допомагає він і при епілепсії, а також кашлі, шлункових і кишкових болях. Зовнішньо настій липових суцвіть використовують для полоскань при стоматиті, гінгівіті, ангіні, ларингіті, а у вигляді примочок і припарок — при набряках, шкірних виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматизмі та подагрі. Крім того, цей засіб застосовують при запальних захворюваннях жіночих статевих органів. Для полегшення стану хворих при нервових недугах приймають ванни з липового цвіту. Суцвіття липи входять до складу потогінних і сечогінних чаїв, зборів для лікування захворювань шлунка, кишечнику, печінки, нирок і сечового міхура.

Крім лікарських, липа має ще й чудові медоносні властивості. Вміст цукру у нектарі, що виділяється 100 квітками липи, коливається від 50 до 200 мг. У районах поширення липи серцелистої одна бджолина сім'я заготовляє до 10-15 кг меду. Медова продуктивність одного гектара насаджень досягає 800-1000 кг.

Липовий мед, так званий липець, належить до найбільш високоякісних сортів. Він світлий, з ніжним смаком та ароматом, кристалізується у білу однорідну масу. Мед, зібраний з далекосхідних видів лип, має кремовий відтінок, дуже ніжний на смак.

У господарстві люди здавна використовували луб та липову кору, зазвичай з липи серцелистої, — для виробництва мочала, з якого робили рогожі та лантухи. З липового лика плели личаки, кошики, козуби, решета та інші вироби.

Насіння липи містить солодкувату харчову жирну олію, що на смак нагадує мигдальну.

Лікарські форми та застосування.
Внутрішньо - настій липового цвіту (3 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хв., проціджують) п'ють гарячим по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їди.

Зовнішньо - настій липового цвіту (6 столових ложок сировини на 200 мл окропу, настоюють 10 хв., проціджують) застосовують для полоскання ротової порожнини та горла, а також для протирання обличчя при жирній шкірі.