Субота
21.09.2019
08:01
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Енциклопедія лікарських рослин
Головна Реєстрація Вхід
Лаванда колоскова »

   А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

ShiftCMS.net - Каталог сайтів Львова Каталог webplus.info Косів, Гуцульщина та Карпати

ЛАВАНДА КОЛОСКОВА


лаванда колосковая, Lavandula angustifolia, синоніми: L. spicata, L. vera, L. officinalis — вічнозелена сірувата зірчаста опушена рослина родини губоцвітих. Напівкущик з численними розгалуженими стеблами, 20-60 см заввишки. Листки супротивні, сидячі, лінійні або лінійно ланцетні, з загорнутими вниз краями. Квітки неправильні, зібрані в 6-10-квіткові кільця, що утворюють верхівкові переривчасті колосоподібні суцвіття - віночок голубий або фіолетовий, рідше - білий або рожевий. Плід - з чотирьох горішків. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Лаванда колоскова походить з Середземномор'я. На території України її культивують як ефіроолійну, рідше — як декоративну рослину, переважно в Криму.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують квітки (Flores Lavandulae), рідше траву (Herba Lavandulae). Суцвіття зрізають через 1-1,5 тижня після початку цвітіння, зв'язують у снопики, швидко сушать і обмолочують (відділяють квітки від стебел). Вихід сухих квіток становить 14-15%. Із свіжо зібраних суцвіть одержують лавандову олію (Oleum Lavandulae). Квітки й суцвіття, як сировина для одержання лавандової олії, входять до фармакопеї 16 країн світу. Траву заготовляють в період цвітіння рослини.
Квітки та траву аптеки не відпускають.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять ефірну олію (стебла - 0,19%, листки - 0,37%, суцвіття - 0,8-1,2%), до складу якої входять ліналоол і його складні ефіри з різними кислотами, кумарини, герніарин, урсолова кислота, дубильні речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Лавандову олію, яка має антисептичні властивості, використовують для лікування гнійних ран і гангрени, для покращення запаху різних лікарських форм, які вживаються зовнішньо.

При ревматизмі й невралгічних болях розведену в спирті лавандову олію використовують як подразнюючий засіб, який зумовлює приплив крові до шкіри.

Лавандову олію використовують і в ароматерапії. Відділ медичної ботаніки Центрального ботанічного саду України розробив композиції летких біологічно активних речовин вищих рослин (аніс, лаванда, м'ята, троянда, шавлія тощо), які рекомендуються для застосування з метою оптимізації середовища закритих приміщень і підвищення працездатності людей, робота яких пов'язана з постійним нервово-емоційним напруженням. Дозоване введення в повітря високоактивних фітонцидних композицій зумовлює загибель дифтерійних бактерій, стрептококів і гноєтворних стафілококів на 80-97%, забезпечує поліпшення функціонування нервової та серцево-судинної системи, зменшує стомлення, підвищує реактивність організму людини. Ароматерапію можна розглядати як складову частину нового наукового напряму фітодизайну.

Лавандова олія широко використовується в фармацевтичній та парфумерній промисловості.

Квітки й траву лаванди використовують у народній медицині як слабо заспокійливий і спазмолітичний засіб при мігрені, неврастенії, нервовому серцебитті, болях у ділянці шлунково-кишкового тракту, як діуретичний і такий, що розріджує жовч, засіб.

Квітки входять до складу сумішей, які застосовують для лікування нервових, серцево-судинних, шлункових, ниркових та інших захворювань.

Сухі суцвіття рослини використовують у побуті як засіб, що відлякує міль.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (20 г сировини на 400 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) приймають по півсклянки 3-4 рази на день;

- дві столові ложки суміші квіток лаванди, листя м'яти перцевої (по 20 г), квіток ромашки лікарської та кореневищ з коренями валеріани лікарської (по 30 г) настоюють 15 хвилин на склянці окропу й випивають за день при безсонні;

- одну столову ложку суміші квіток лаванди, листя м'яти перцевої та розмарину справжнього, коріння первоцвіту весняного, кореневищ з коренями валеріани лікарської (по 20 г) заварюють склянкою окропу, настоюють до охолодження і п'ють по 2 склянки на день при мігрені.

ЗОВНІШНЬО — настій на олії (1 частина квіток на 5 частин соняшникової олії, настоюють 1-2 місяці) застосовують для втирань при вивихах і забиттях (як болетамуючий засіб);

- настій трьох столових ложок суміші квіток лаванди (10 г), трави чебрецю звичайного (30 г), листя розмарину справжнього (10 г), квіток ромашки лікарської (30 г) в 0,5 л окропу використовують для примочок при екземі;

- 200-300 г суміші трави лаванди, чебрецю повзучого та шавлії лікарської, листя м'яти перцевої, квіток ромашки лікарської, кореневищ аїру тростинового у співвідношенні 2:8:5:5:5:5 настояти 15 хвилин на 2-3 л окропу, процідити і вилити в ванну (температура води 32-40°С, тривалість процедури — 30 хвилин; діє заспокійливо, дезінфікує і тонізує шкіру).

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Каталог webplus.info

    Український каталог сайтівКаталог сайтів України Православні молитви Підвищення рівня тестостерону