ЛАТУК ДИКИЙ

 
кокиш, латук компасний; латук дикий, Laciuca serriola, синонім — L. scariola — дворічна трав'яниста сіро-зелена з молочним соком рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, борозенчасте, білувато жовтувате, голе або внизу вкрите жорсткими щетинками, 60-120 см заввишки. Листки сидячі, зі стрілоподібною основою, виїмчасто перисто розсічені, з оберненими назад частками, по краю дрібно колючі зубчасті, знизу по середній жилці щетинисті, спрямовані вгору. Квітки язичкові, двостатеві, блідо-жовті, в численних дрібних небагатоквіткових кошиках, що утворюють волотеподібне суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні.

Поширення. Латук дикий росте як бур'ян на городах, у садах по всій території України.

Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини (Folia Lactucae) та затверділий молочний сік, так званий лактукарій (Lactucarium). Листя збирають перед початком розпускання кошиків. Сушити його треба по можливості швидко. Щоб одержати лактукарій, зрізують верхівку розквітлої рослини, а молочний сік, що витікає з рани, збирають ножем у чашку, де він і засихає. Цю операцію повторюють кілька разів на день, роблячи щоразу новий зріз трохи нижче попереднього зрізу. 
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять молочний сік, до складу якого входять гіркоти лактуцерин, лактуцин і лактуциктин, алкалоїди, смоли та інші речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну й сечогінну дію.

Настій листя і лактукарій застосовують при нервовому безсонні, підвищеній рефлекторній збудливості, болях, бронхітах, ларингітах, коклюші, бронхіальній астмі та як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії.

Як діуретичний засіб латук рекомендують при подагрі, захворюваннях сечового міхура та водянці.

Лікарські форми та застосування. 
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна ложка сировини на 3 склянки окропу, настоюють 4 години, проціджують) приймають по 1 столовій ложці тричі на день до їди.

Рослина отруйна. Передозування небезпечне!