ЛАСКАВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ

вовчий зуб; володушка золотистая, Bupleurum aureum — багаторічна трав'яниста гола сизувата рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розлоге, 30-150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, з цілими краями: прикореневі й нижні стеблові — видовжено зворотно яйцевидні, при основі звужені в черешок; серединні й верхні стеблові — довгі, сидячі, при основі серцевидні або стеблообгортні. Квітки двостатеві, 5 пелюсткові, у складних 10-20 променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 3-5 великих, яйцевидних, здебільшого жовтих, нерівних листочків, а біля основи зонтиків — чашоподібна, з еліптичних або майже округлих листочків обгорток; пелюстки золотаво-жовті, з загнутою всередину і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочками. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Ласкавець золотистий росте в Карпатах на гірських луках, серед чагарників, у лісах.

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеляючи її тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі 50—70°С. Строк придатності — 5 років. 
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (рутин, кверцетин, ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид), сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, ефірну олію та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати ласкавця золотистого активізують виділення жовчі, посилюють секрецію шлункового та панкреатичного соку. У виділеній жовчі збільшується вміст пігментних речовин, кислот і холестерину. В цілому дія трави ласкавця золотистого схожа на дію цмину піскового.

У народній медицині рослина користується репутацією ефективного засобу при захворюваннях печінки та жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози.

Основними ж показаннями до призначення є холецистит, ангіохоліт і гепатит.

Місцеве застосування ласкавця показане при ураженні шкіри гнояками та сверблячці.

Застосовують ласкавець у вигляді настою, причому перевагу віддають настоям із свіжо зірваної рослини.

Не рекомендується призначати препарати ласкавця всередину при жовчнокам'яній хворобі, виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, та при гіперацидному гастриті.

Лікарські форми та застосування. 
ВНУТРІШНЬО — настій свіжо зірваної або сухої трави (3 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують) приймають по півсклянки тричі на день до їди протягом 20-25 днів.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для обмивання шкіри.

ЛАСКАВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ,
вовчий зуб;
володушка золотистая

Bupleurum aureum —
багаторічна трав'яниста гола сизувата рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розлоге, 30-150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, з цілими краями: прикореневі й нижні стеблові — видовжено зворотно яйцевидні, при основі звужені в черешок; серединні й верхні стеблові — довгі, сидячі, при основі серцевидні або стеблообгортні. Квітки двостатеві, 5 пелюсткові, у складних 10-20 променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 3-5 великих, яйцевидних, здебільшого жовтих, нерівних листочків, а біля основи зонтиків — чашоподібна, з еліптичних або майже округлих листочків обгорток; пелюстки золотаво-жовті, з загнутою всередину і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочками. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Ласкавець золотистий росте в Карпатах на гірських луках, серед чагарників, у лісах.



Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеляючи її тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі 50—70°С. Строк придатності — 5 років.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (рутин, кверцетин, ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид), сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, ефірну олію та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати ласкавця золотистого активізують виділення жовчі, посилюють секрецію шлункового та панкреатичного соку. У виділеній жовчі збільшується вміст пігментних речовин, кислот і холестерину. В цілому дія трави ласкавця золотистого схожа на дію цмину піскового.

У народній медицині рослина користується репутацією ефективного засобу при захворюваннях печінки та жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози.

Основними ж показаннями до призначення є холецистит, ангіохоліт і гепатит.

Місцеве застосування ласкавця показане при ураженні шкіри гнояками та сверблячці.

Застосовують ласкавець у вигляді настою, причому перевагу віддають настоям із свіжо зірваної рослини.

Не рекомендується призначати препарати ласкавця всередину при жовчнокам'яній хворобі, виразці шлунку та дванадцятипалої кишки, та при гіперацидному гастриті.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій свіжо зірваної або сухої трави (3 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують) приймають по півсклянки тричі на день до їди протягом 20-25 днів.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для обмивання шкіри.