шпажник черепичатый, Gladiolus imbricatus — багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має подвійну бульбу цибулину, оточену тонкою волокнистою з паралельними волокнами оболонкою. Стебло пряме стояче, просте, облистнене, 55-120 см заввишки. Нижні листки - піхвові, лусковидні; стеблові – лінійні мечовидні, на верхівці загострені, 5-20 мм завширшки, в кількості 4-5, з яких 1-3 верхівкові вкорочені; нижній - найширший, часто тупий. Квітки в кількості 5-12 зібрані в однобічний негустий колос; оцвітина шести роздільна, неправильна, 25-35 мм завдовжки, рожево-лілова з синюватим відтінком. Плід - коробочка. Цвіте у червні - серпні.
Поширення. Косарики черепичасті ростуть в Лісостепу та на Поліссі в листяних і мішаних лісах, рідколіссях, на галявинах, вологих та заболочених луках.
Сировина. З лікувальною метою використовують листя та бульби цибулини.
Рослина неофіційна.
Хімічний склад потребує вивчення. Відомо лише, що листки Косариків черепичастіх містять значну кількість аскорбінової кислоти.
Фармакологічні властивості та використання. В народній медицині Косарики черепичасті використовують як болетамуючий, високовітамінний та лактогенний засіб.
Як вітамінний засіб вживають настій листя Косариків черепичастіх, а приготовленою з нього настойкою розтираються при ревматизмі.
Настій бульб Косариків черепичастіх п'ють при золотусі, алергії, захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів (зокрема, при каменях у нирках) та для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць.
Подрібнені бульби Косариків черепичастіх прикладають до ран і виразок.
Лікарські форми та застосування. ВНУТРІШНЬО — настій бульб Косариків черепичастіх (2 чайні ложки подрібненої сировини на 300 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по 1 стоковій ложці 3—4 рази на день.
