кермек Гмелина, Limonium gmelinii - Багаторічна трав'яниста гола рослина родини кермекових. Стебло розгалужене, круглясте, 20—60 см заввишки. Листки еліптичні або обернено-яйцевидні, всі в прикореневій розетці. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з 5-пелюстковими фіолетово-синіми віночками, в коротких і щільних колосах, що утворюють мало-розгалужене щитковидно-пірамідальне суцвіття. Плід — однонасінний нерозкривний. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Кермек Гмеліна росте у Лівобережному Лісостепу, в Степу та на півночі Криму на солончаках і засолених луках.
Сировина. Використовують корені, зібрані восени або рано навесні. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Корені містять дубильні речовини (9—19%), галову і елагову кислоти і барвники, виявляють фітонцидну активність.
Фармакологічні властивості та використання. Рослина має в'яжучі й кровоспинні властивості.
При вживанні відвару коренів Кермеку Гмеліна хворими на гострі шлунково-кишкові захворювання зникають диспептичні явища, припиняються проноси, поліпшується апетит.
У народній медицині Кермек Гмеліна використовують при катарах шлунку з підвищеною кислотністю, опущенні шлунка, дизентерії, проносах та як кровоспинний засіб.
Лікарські форми та застосування. Внутрішньо — відвар коренів (20—40 г сировини на 200 мл окропу) приймають по третині склянки 3—4 рази на день;
- настойку із 100 г коренів Кермеку Гмеліна і 100 г звіробою звичайного на 1,5 л горілки п'ють при виразковій хворобі шлунку по 1—2 столові ложки до їди протягом двох місяців.
