кам'яничка; груша лохолистная, Pyrus elaeagnifolia — невелике (8—12 м заввишки) дерево або великий кущ родини трояндових. Гілки часто з колючками, в молодому віці густо опушені. Листки обернені овальні, широколанцетні або майже лопатковидні, 4—8 см завдовжки і 1,5—4 см завширшки, цілокраї або лише на верхівці зарубчасто-зубчасті з обох боків білоповстисто-шерстисті. Квітки правильні, двостатеві, білі з рожевим відтінком, зібрані в багатоквіткові щитковидні суцвіття. Плоди несправжні, від кулястої до грушовидної форми, жовтаво-зелені, спочатку опушені, пізніше — майже голі. Цвіте в квітні — травні, плоди достигають у жовтні — листопаді.
Поширення. Трапляється в Криму на кам'янистих, вапнякових і глинистих схилах. Вирощують як фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують плоди, які збирають після повного достигання, коли вони падають самі або легко обтрушуються. Свіжими їх можна використовувати 2—3 місяці, зберігаючи в прохолодному приміщенні. Про запас плоди сушать у сушарках, попередньо при температурі 82— 84°С, а потім — при 70°С. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Плоди містять дубильні й пектинові речовини, 0,1—0,2% органічних кислот (яблучна, лимонна та інші), аскорбінову кислоту (12—22 мг%), каротин, вітаміни В, і РР, цукри, ефірну олію та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині свіжі плоди або виготовлену з них наливку використовують як в'яжучий засіб при розладах шлунка і кишечника, відвар сушених плодів вживають при кашлі, проносі, як жарознижувальний та протигарячковий засіб, а грушевий сік — як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі.
Споживають плоди груші свіжими, сушеними, печеними, вареними і квашеними, їх переробляють на соки, повидло і квас.
Свіжі плоди краще вживати після влежування, бо при цьому зменшується кількість дубильних речовин, знижується кислотність, а крохмаль частково переходить у цукор.
