ЯЛИНА ЄВРОПЕЙСЬКА

смерека; ялина звичайна; ель обыкновенная, Picea abies — високе (25-40 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має густу гостро конусоподібну або пірамідальну крону і циліндричний стовбур, укритий сірою або червонувато-бурою з дугоподібними вертикальними тріщинами або лусками корою. Листки (хвоїнки) шорсткі, колючі, чотиригранні, 13-25 мм завдовжки, з полиском, розміщені почергово. Чоловічі шишечки червонуваті, видовжено циліндричні, 20-25 мм завдовжки, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті або малинові, циліндричні, 10-15 мм завдовжки, розміщені на кінцях молодих гілочок; нестиглі шишки зелені або фіолетові, стиглі — бурі, видовжено циліндричні, 10-15 см завдовжки, повислі, з полиском; насінні луски дерев'янисто-шкірясті, випуклі, широкі, обернено-яйцеподібні, по краю виїмчасті або зубчасті, покривні — ледве помітні. Запилюється у травні.

Поширення. Ялина європейська росте в лісах Карпат, рідше на Прикарпатті, місцями в західному та лівобережному Поліссі, західному і волинському Лісостепу; широко культивується по всій території України.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують бруньки, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю і продукти її переробки, продукти переробки деревини. Бруньки становлять собою молоді пагони, розміщені на вершечках стовбура й гілок. Заготовляють їх до початку розпускання (лусочки на верхівці бруньок мають бути щільно замкнутими), найкраще під час рубок догляду. Зібраний матеріал використовують свіжим або сушать у теплому приміщенні, а за сприятливих погодних умов — на сонці, розстеливши тонким (3-4 см) шаром на папері чи тканині і часто перемішуючи. Сушені бруньки зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Шишки збирають у червні — вересні, а хвою — в будь-яку пору року, але найкраще це робити під час рубок. І шишки, і хвою використовують свіжими. Живицю (терпентин) одержують шляхом підсічки. Вона виділяється по краях кар (оголені ділянки стовбура заввишки 1-2 м і завширшки 3-10 см) з напливів, що утворюються при заростанні рани. З живиці одержують скипидар (Oleum Terebinthinae) і каніфоль (Colophonium), а з деревини — дьоготь (Pix liquida) і активоване вугілля (Carbo activatus).

Хімічний склад. Бруньки, хвоя та зелені нестиглі шишки містять ефірну олію, дубильні речовини, смолу, каротин, аскорбінову кислоту (у хвої до 0,2%) та солі заліза, хрому, марганцю, міді й алюмінію. Живиця (терпентин) являє собою розчин смоли (каніфолі) в ефірній олії (скипидарі). У дьогті містяться різні феноли.

Фармакологічні властивості та використання. У науковій медицині застосовують звичайний терпентин (Terebinthia communis), скипидар очищений (Oleum Terebinthinae rectificatum), лінімент скипидарний складний (Linimentum Olei Terebinthinae compositum), препарати терпінгідрат (Terpinum hydratum) і пінабін (Pinabinum), каніфоль, дьоготь і активоване вугілля (див. статтю Сосна звичайна).

Значно ширше використовують ялину в народній медицині. Відвар бруньок, який має відхаркувальні, дезинфікуючі, сечогінні, жовчогінні, потогінні й знеболюючі властивості, дають усередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, бронхітах, хронічному запаленні легень, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура та як «кровоочисний» засіб при висипах на шкірі й лишаях.

Приготовлений із свіжих бруньок сироп п'ють при мікроінфарктах, міо- та ревмокардитах.

При зовнішньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при запальних захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях і нервовому збудженні (ванни).

Широта застосування хвої, шишок і живиці незначна.

Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики й лікування цинги.

Як зовнішній засіб хвою використовують для лікувальних ванн при ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях і нервовому збудженні.

Відвар шишок застосовують при ангінах, тонзилітах, ларингітах, трахеїтах, гайморитах і вазомоторних ринітах (для полоскання та закапування в ніс).

Мазі з живиці вживають для лікування гнійних ран і фурункулів.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар бруньок (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по половині або третині склянки 2-3 рази на день після їди, підсолоджуючи цукром або медом;

- сироп (свіжі бруньки тонким шаром закладають у скляний посуд, пересипаючи кожний шар цукром, настоюють 3-4 тижні) приймати по 1 чайній ложці тричі на день;

- 30 г свіжої хвої промивають холодною кип'яченою водою, заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хв., охолоджують, проціджують, додають на смак мед або цукор і випивають за день;

- 1 столову ложку суміші бруньок ялини європейської або сосни звичайної, коренів алтеї лікарської та солодки голої, листя шавлії лікарської та насіння фенхелю звичайного, взятих у співвідношенні 1:2:2:1:1, заливають у термосі двома склянками окропу, настоюють кілька годин, проціджують і одержаний настій вживають по 2 столові ложки кожні 2-3 години при гнійних бронхітах;

- 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя подорожника великого та підбілу звичайного настоюють 2 години в 1 склянці холодної кип'яченої води, варять 5 хв. і одержаний настій вживають по третині склянки тричі на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші;

- 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя розмарину справжнього, шишкоягід ялівцю звичайного і коренів алтеї лікарської настоюють 2 години в 1 склянці холодної води, варять 5 хв. і одержаний настій вживають по третині склянки тричі на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші.

ЗОВНІШНЬО — закапування в ніс по 4-5 крапель, полоскання 5-6 разів на день відваром (40 г зелених шишок на 200 мл окропу);

- настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу);

- 500 г бруньок або посіченої хвої варять 30 хв. у 5 л води і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають 2-3 рази на тиждень;

- суміш (порівну) живиці, жовтого воску, меду і соняшникової олії розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування гнійних ран;

- суміш (порівну) живиці, свинячого смальцю і жовтого воску розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування фурункулів.