ЯЛИЦЯ БІЛА

пихта белая, Abies alba — високе (25-40 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має пірамідально-конічну крону та циліндричний стовбур, укритий гладенькою тонкою темно-сірою корою. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, 20-30 мм завдовжки і 1,5-1,8 мм завширшки, жорсткі, одиничні, розміщені дворядно-гребінчасто, зверху темно-зелені, зісподу з двома білуватими смужками, на верхівці виїмчасті. Чоловічі шишечки овальні, 5-8 мм завдовжки, поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті, розміщені в нижній частині торішніх пагонів, складаються з численних насінних і покривних лусок; стиглі шишки прямостоячі, циліндричні, 10-15 см завдовжки і 2,5-4 см завширшки, бурі, після достигання розсипаються (на пагонах залишаються лише їх стрижні); покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка. Запилюється у травні.

Поширення. Ялиця біла поширена в Карпатах, де є однією з основних лісоутворюючих порід. Зрідка трапляється в південно-західних районах і на рівнині, утворюючи чисті і мішані лісостани. На Поліссі і в Лісостепу її культивують в садах і парках, окремих лісництвах.

Заготівля та зберігання. Для медичних потреб використовують бруньки, зелені цьогорічні пагони, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю і продукти її переробки. Правила заготівлі бруньок, шишок і хвої див. у статті Ялина європейська, пагонів і живиці — у статті Ялиця сибірська.

Хімічний склад. Ялиця біла має близький до ялиці сибірської хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті Ялиця сибірська.