герань Роберта, Geranium robertianum — однорічна трав'яниста рослина родини геранієвих. Стебло прямостояче, розгалужене, разом з черешками листків відстовбурчено-залозисто-волосисте, при основі — здебільшого червонясте. Листки 5-кутні, п'ятірні або трійчасті з вузькими глибокоперисто-розсіченими частками. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, у двоквіткових пазушних зонтиках. Пелюстки рожево-червоні, часто з білуватими смужками. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте по всій території України в мішаних лісах, серед кущів.
Заготівля і зберігання. Використовують траву і корені. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, корені — восени, після дозрівання плодів. Сухих коренів виходить 20 % . Зберігають готову сировину в сухих приміщеннях. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Надземна частина рослини містить аскорбінову кислоту, каротин, гіркі і слизисті речовини; корені — галову кислоту, гераніїн (3%). У всіх «частинах рослини знайдено дубильні й смолисті речовини.
Фармакологічні властивості і використання. Наявність у Герані робертової дубильних речовин зумовлює її в'яжучі й протизапальні властивості, що робить ефективним використання при запальних захворюваннях кишечника.
Настій трави у вигляді полоскань виявляє позитивну дію при запаленнях слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.
Відвар кореневища з корінням використовували в народній медицині як протипухлинний засіб і в дерматології.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка трави на 200 мл холодної води, довести до кипіння, настояти в закритій посудині 2 години), приймати по 1 столовій ложці через кожні 2 години.
ЗОВНІШНЬО — настій трави застосовують для полоскань; - настій кореневищ (2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, настоюють 8 годин) — для компресів при алергічних дерматитах; - відвар кореневищ (2 столові ложки на 1 л окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують) застосовують теплим для примочок при тріщинах заднього проходу (Fissura апі).
