герань лесная, Geranium sylvaticum — багаторічна трав'яниста рослина родини геранієвих. Має вертикальне або косе, вгорі потовщене кореневище. Стебло прямостояче, вгорі розгалужене, відхиленозалозисто-волосисте, 25—60 см заввишки. Листки округло-нирковидні, 5—7-роздільні, поділені на широко ромбічні частки, зверху залозисто-опушені, зісподу опушені лише по жилках. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, бузкові, в щитковидному суцвітті, зібрані по 2 на вилчасто розгалужених квітконіжках. Плід сухий, розпадається на 5 однонасінних часток. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Трапляється в лісових районах і зрідка — на півночі Лісостепу з лісах серед кущів і на луках.
Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. У надземній частині виявлено дубильні речовини й алкалоїди.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині Герань лісову використовують як в'яжучий засіб при проносах, дизентерії, гострих і хронічних ентероколітах.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні ложки сухої трави на 2 склянки холодної води, настояти 8 годин, процідити) — по 1—2 чайні ложки приймати кожні 1—2 години.
