дудник лесной, Angelica sylvestris —багаторічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Має коротке товсте кореневище, з якого при розламуванні виділяється білий сік. Стебло круглясте, дудчасте, гладеньке, вгорі розгалужене і трохи гранчасте, 100—200 см заввишки. Листки з дуже здутими мішковидними піхвами, двічі-тричі перисті розсічені, з видовженими яйцевидними листочками; верхні бічні листочки — з широкою збігаючою основою. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, білі або блідорожеві, у складних щитковидних зонтиках з численними (до 30), довгими (до 18 см) борошнистопухнастими променями; обгортки немає або вона складається з кількох опадних листочків; обгорточки багатолисті. Плід — двосім'янка. Цвіте у липні — вересні.
Поширення. Дудник лісовий трапляється на вологих луках, у чагарниках, лісах, по берегах річок і ставків по всій території України, крім Криму.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями (Radix seu rhizoma Angelicae sylvestris), які заготовляють восени або рано навесні. Викопані кореневища старанно очищають від землі, миють у холодній воді, відрізують від стебла й сушать у приміщенні, яке добре провітрюється, на горищі, а при добрій погоді — в затінку на вільному повітрі. Зрідка заготовляють насіння (Fructus Angelicae sylvestris). Рослина неофіційна.
Хімічний склад. У траві дудника лісового є протеїн (11,5%), жир (7,4%), клітковина (19,1%), кальцій (1,6%), фосфор (0,35%), залізо (23,7 мг%), нікель (0,85 мг%), мідь (1,76 мг%), марганець (4,4 мг%), титан (0,14 мг%), бор (0,55 мг%), аскорбінова кислота (в листі — до 1154 мг%, у стеблах — до 384 мг%, в суцвіттях— до 420 мг%). Плоди містять до 17,3% жирної олії.
Фармакологічні властивості і використання. Дудник лісовий виявляє відхаркувальну, потогінну, сечогінну та вітрогінну дію.
Чай або настойку з кореневищ і коренів п'ють при нестравленні шлунка, млявому відходженні й затриманні сечі та при катарах легень.
При здутті кишечника всередину вживають порошок з кореня (тричі на день на кінчику ножа).
Сік з кореня рослини закапують у вухо або в дупло хворого зуба як болетамувальний засіб.
Частіше рослину використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами.
Зовнішньо відвар коріння використовують для загальнозміцнюючих ванн при неврастенії, а настойку коріння — для натирань при подагрі, ревматизмі, болях у попереку тощо.
Слід відзначити, що в усіх вищезазначених випадках дудник лісовий виступає як замінник дягелю лікарського.
До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодих пагонів дудника.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — 20 г подрібненого коріння заварюють 1 л окропу і п'ють по 1 склянці тричі на день як чай;
- настойку коріння (на 1 частину сировини беруть 5 частин 70%-ного спирту) приймають по 20-30 крапель 3 рази на день;
- відвар з коріння дудника лісового, аїру тростинового й кори дуба звичайного у співвідношенні 1:1 (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по 5 столових ложок за день при здутті кишок і коліках;
- відвар з коріння дудники і трави хвоща польового у співвідношенні 1:1 (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) п'ють по З склянки за день при недостатній діяльності нирок для посилення сечовиділення;
- 25 г суміші трави полину гіркого, хвоща польового, звіробою звичайного, золототисячника малого і коріння дудника лісового (по 5 г) заливають 0,5 л червоного вина (кагору) і варять 15 хвилин, додають по 2 г трави м'яти холодної і коріння валеріани лікарської, настоюють 30 хвилин, охолоджують, проціджують і п'ють тричі на день як чай (2— 4 столові ложки приготовленого відвару на склянку окропу) при стійких проносах;
- салат: яблука, корені селери і очищені від шкірки молоді пагони дудника подрібнюють на соломку, змішують, заправляють майонезом і спеціями, а зверху посипають кропом (на 60 г пагонів дудника беруть 40 г яблук, 40 г селери, 20 г майонезу, оцет, перець, сіль та кріп).
ЗОВНІШНЬО — настойку коріння дудника (у співвідношенні 1:5, на 70% -ному спирті) застосовують для натирань;
- відвар коріння (150 г сировини на 1 л окропу) застосовують для загальнозміцнювальної ванни (влити у ванну при температурі 36—37°С);
- мазь (столову ложку коріння чемериці білої і чайну ложку насіння дудника розтирають на порошок і змішують з 50 г свинячого смальцю) для натирань тіла проти білизняних вошей. Застосування мазі потребує обережності у зв'язку з отруйністю чемериці.
