ЧОРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА

боровиця, черника обыкновенная, Vaccinium myrtillus — низенький (15-40, рідше 60 см заввишки) розгалужений, з гостро ребристими голими гілками кущик родини брусничних. Листки спірально розташовані, майже сидячі, суцільні, яйцеподібні, еліптичні або яйцеподібно-еліптичні, по краю дрібні зубчасті пилкоподібні, на верхівці загострені, зверху світло-зелені, зісподу блідіше, голі або по жилках розсіяно коротко-опушені, тоненькі, на зиму опадають. Квітки правильні, на коротких квітконіжках, поодинокі, в пазухах листків; віночок зеленувато-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечикоподібний, зросло-пелюстковий, з 4-5 відвернутими частками відгину. Плід — куляста чорна ягода. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у липні.

Поширення. Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних лісах в Карпатах, Росточчі-Опіллі, на Поліссі, у Волинському Лісостепу, в західній частині Західного Лісостепу, зрідка у східній частині Лівобережного Лісостепу.

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus Vaccinii myrtilli) та листя (Folia Vaccinii myrtiHi) чорниці. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Для цього зрізані рослини в'яжуть у невеличкі пучки і розвішують для сушіння в провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Після висушування пучки обмолочують, а одержане у такий спосіб листя звільняють від домішок і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Сухого листя виходить 7-8%. Плоди збирають повністю стиглими за допомогою спеціальних совків або вручну і використовують свіжими або сушать на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій 50-60°С. Сушених плодів виходить 13%. Строк їх придатності — 2 роки. Сушені плоди чорниці є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Плоди чорниці містять вуглеводи (5,3-7,4%): глюкоза, фруктоза, сахароза, пектин; органічні кислоти (0,90-1,28%): лимонна, молочна, щавлева, яблучна, янтарна; вітаміни: аскорбінова кислота 5-6 мг %, тіамін 0,045 мг %, рибофлавін 0,08 мг %, нікотинова кислота 2,1 мг %, каротин 0,75-1,6 мг %; флавоноїди (460-600 мг %); гіперин, астрагалін, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин; антоціани: дельфінідин, мальвідин, петунідин, ідаїн, миртилін; фенолокислоти: кавова, хінна, хлорогенова; феноли і їхні похідні: гідрохінон, монотропеозид, асперулозид; дубильні речовини (до 12% на абсолютно суху речовину), ефірну олію, циклічний шестиатомний спирт інозит, похідні антрацену, сполуки марганцю та заліза. У листі чорниці є дубильні речовини (до 20% на абсолютно суху речовину), флавоноїди: кемпферол, рутин, астрагалін, гіперин, кверцитрин, ізокверцитрин, авікулярин, мератин;. антоціани: ціанідин, дельфінідин, петунідин; тритерпеноїди: р-амірин, олеанолова і урсолова кислоти; фенолокислоти: кавова, хлорогенова, хінна; феноли і їхні похідні: гідрохінон, арбутин, метиларбутин, асперулозид, монотропеозид, ефірна олія, алкалоїд муртин, вітамін С, каротиноїди, лимонна кислота.

Фармакологічні властивості та використання. Поєднання в'яжучих і антисептичних властивостей плодів чорниці робить їх цінним проти проносним засобом при різних запальних станах шлунково-кишкового тракту, особливо в дитячій практиці. З цією метою вживають сушені плоди у вигляді настоїв або киселів.

Сушені плоди чорниці входять до складу шлункового чаю.

Свіжі плоди чорниці регулюють функціональну діяльність травного каналу (корисні як при проносі, так і при хронічному спастичному коліті), підвищують гостроту зору, допомагають при гіпохромній анемії, жовчнокам'яній і сечокам'яній хворобах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, висипках на шкірі, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі й інших патологічних станах, пов'язаних зі зниженням міцності стінок кровоносних судин, та гіпохромній анемії.

При нирковокам'яній хворобі протягом тривалого часу корисно вживати суміш (порівну) чорниць і суниць лісових.

В литовській народній медицині плоди чорниці використовують як загально зміцнюючий засіб при симптоматичному лікуванні хворих на рак.

Лікувальні властивості мають також компоти, соки, варення, джем, чорничний морс.

Слід пам'ятати, що при в'ялій перистальтиці кишечнику, дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом та дуоденостазах надмірне вживання чорниць може викликати погіршення самопочуття хворих.

Використовують плоди чорниці і як зовнішній засіб. Густий відвар або свіжий сік плодів застосовують для лікування мокнучих екзем, псоріазу, опіків, гнійних виразок тощо (роблять примочки або компреси, які міняють 3-5 разів на добу).

У вигляді полоскання свіжий сік або настій сушених плодів чорниці вживають при ангінах, стоматитах, катарі верхніх дихальних шляхів.

Настій із листя чорниці має гіпоглікемічні властивості і використовується при легких формах цукрового діабету (частіше в суміші з іншими лікарськими рослинами).

Крім того, настій листя призначають всередину при пієлітах, циститах і уретритах, атонії сечового міхура, сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, шлункових коліках (гастралгії) і хронічних ентероколітах.

При геморої із настою листя чорниці роблять клізми, а при білях — спринцювання.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — холодний настій (2-3 столові ложки сушених плодів заливають склянкою холодної кип'яченої води, настоюють 8 годин, проціджують) приймати по третині чи половині склянки 3-4 рази на день;

- гарячий настій (3-4 чайні ложки сушених плодів настоюють 2-3 години на 400 мл окропу, проціджують) приймати по чверті склянки 5-6 разів на день;

- кисіль (на 300 мл води беруть 1 столову ложку сушених плодів, додають 1 чайну ложку крохмалю і цукор-пісок на смак) приймати по півсклянки тричі на день;

- настій із листя (2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують) приймати по півсклянки 4 рази на день до їди;

- чорничне вино (25 г сухих плодів кип'ятять протягом 20 хв. в невеликій кількості води, додають 250 мл червоного вина і суміш кип'ятять ще 10 хв.) приймати по 1 столовій ложці тричі на день при хронічному коліті.

ЗОВНІШНЬО — полоскання свіжим соком плодів або настоєм (1-2 чайні ложки сушених плодів настоюють 15 хв. на склянці окропу, проціджують);

- компреси і примочки із свіжого соку плодів або густого відвару (100 г свіжих плодів на 500 мл окропу, уварюють наполовину);

- спринцювання і клізми з відвару (60 г листя на 1 л окропу).