ЧЕМЕРИЦЯ ЛОБЕЛІЄВА

чемерица Лобеля, Veratrum lobelianum — багаторічна трав'яниста з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійних. Стебло грубе, пряме, циліндричне, порожнисте, до 175 см заввишки, при основі оточене рештками старих листків, у верхній частині й суцвітті пухнасте. Листки великі, спірально розміщені, численні, з цілими краями, вздовж складчасті, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцеподібні або широко еліптичні, коротко загострені, верхні — ланцетні, загострені. Квітки полігамні, зібрані в пірамідальну волоть; оцвітина проста, жовтувато-зелена, шести роздільна, з еліптичними, вгорі закругленими, по краю дрібнозубчастими, зовні опушеними частками. Плід — яйцеподібно-тригранна коробочка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Чемериця Лобелієва росте на вологих лісистих луках, вологих місцях по узліссях та чагарниках на Поліссі і в лісостепових районах; від підніжжя до зони криволісся в Карпатах; по долинах річок у лівобережному злаково-луковому Степу.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з коренями чемериці (Rhizoma cum radicibus Veratri). Заготовляють сировину восени, після відмирання надземної частини рослини, рідше напровесні, викопуючи рослини лопатою. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски, розщеплюють при необхідності навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі до 50°С. Сухої сировини виходить 20%. Строк придатності — 3 роки. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.

Отруйні всі частини рослини. При маніпуляціях з нею (заготівля, сушіння, приготування ліків тощо) треба захищати очі, ніс і рот, після роботи мити руки.

Хімічний склад. Кореневища та корені чемериці містять суму алкалоїдів (кореневища до 1,3%, корені до 2,4%), дубильні речовини, смоли, цукри та пігменти.

Фармакологічні властивості та використання. При загальній дії на організм алкалоїди чемериці збуджують, а потім пригнічують соматичний і вегетативний відділи нервової системи, розширюють кровоносні судини, збільшують силу скорочень серцевого м'яза, сповільнюють ритм серця, посилюють скорочення м'язів кишечнику.

В деяких зарубіжних країнах алкалоїди чемериці використовують для лікування тяжких форм гіпертонії (препарати тенсатрин, вералес та ін.). В СРСР випробовували препарат ловераїн. Однак широкого застосування препарати чемериці не набули, у зв’язку з їхньою високою токсичністю.

Великі дози чемериці викликають пронос і блювання, що може закінчитись клонікотонічною судомою, парестезією, колапсом і смертю.

При зовнішньому застосуванні препарати чемериці виявляють болезаспокійливу, подразнювальну та інсектицидну дію.

Зважаючи на це, настойку чемериці використовують як ефективний болетамуючий засіб при невралгії, артриті й ревматизмі (роблять розтирання).

Як радикальний анти паразитний засіб у боротьбі з головними, лобковими і одежними вошами, коростою тощо застосовують відвар чемериці (змочують волосисті та уражені коростою ділянки тіла, дезінфікують білизну) або мазь із коріння чемериці й плодів дудника лісового (втирають у тіло).

Як дезинфікуючий засіб використовують і порошок з кореневищ і коренів чемериці (пересипають білизну).

У болгарській народній медицині згущений відвар кореневищ і коренів чемериці на винному оцті використовують як засіб, що допомагає при себореї голови та покращує ріст волосся (змочують волосисту частину голови через день).

В гомеопатії застосовують настойку з висушених кореневищ і коренів чемериці.

Лікарські форми та застосування.
ЗОВНІШНЬО — настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:120, настоюють 2 тижні, проціджують);

- відвар (пів чайної ложки сировини на 200 мл окропу);

- мазь: 1 столову ложку порошку коріння чемериці змішують з 1 чайною ложкою порошку плодів дудника лісового і додають 4 частини смальцю;

- згущений відвар (50 г сировини на 250 мл винного оцту і 250 мл води, уварюють наполовину, проціджують).