бузина чёрная, Sambucus nigra - Гіллястий, 3–6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими сочевичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарні перисті, з 5–7 видовжено-яйцевидними загостреними гострими пильчастими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитовидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід – чорно-фіолетова куляста кістянка. Цвіте у травні – червні. Плоди достигають у серпні – вересні.
Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових порубах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають під час цвітіння, зрізуючи все суцвіття. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному сушінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°С. Після висихання квітки відділяють від щитків. Сухої сировини виходить 18–20% . Строк придатності – 3 роки. Квітки (Flores Sambuci) відпускаються аптеками.
Кору знімають навесні, плоди – у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при температурі 60–65°С. Сухих плодів виходить 15%; строк придатності – 6 місяців.
Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20%.
Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоплених приміщеннях. Сухої сировини виходить 25%.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять великий набір біологічно активних речовин: коріння – сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора – ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини; квітки – ефірну олію (0,025–0,03%), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, валер'янову, яблучну, оцтову), фітостерин; листя – самбунігрин, алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смоли, вітамін С (280 мг %), каротин (14–50 мг %); у плодах є цукри, органічні кислоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10–15 мг %), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, барвники, тирозин, сліди ефірних олій.
Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні – кора, листя, квітки, плоди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблюючі властивості. Квіткам, крім того, властива болетамуюча дія.
Препарати Бузини чорної широко використовуються і в науковій, і в народній медицині.
Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії.
Завдяки сечогінним властивостям препарати Бузини чорної ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності.
В гінекологічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви.
Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів, а також до зборів для спринцювань і клізм.
Нарівні з квітками у народній медицині використовують коріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або відвар кори вживають при захворюваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожирінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі).
Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках.
Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випорожненню кишечнику, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез.
Препарати Бузини чорної використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової порожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів.
Ванни з відвару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревматоїдному й подагричному поліартриті.
Лікарські форми і застосування. Внутрішньо – настій квіток або листя (1 столова ложка на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині – третині склянки 2–3 рази на день; - відвар кори або коріння (10 г сухої подрібненої сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день або один раз на ніч як послаблюючий засіб; - настій сушених плодів (столова ложка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3–4 рази на день.
Зовнішньо – настій квіток (30 г квіток заливають 500 мл окропу, настоюють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікро клізм.
