василёк луговой, Centaurea jacea —багаторічна трав'яниста шорстка рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, біля основи трохи висхідне, 30-100 см заввишки. Листки чергові, цілісні, від еліптичних до яйцевидно-ланцетних, гоструваті або короткозагострені. Квітки лілово-пурпурові, рідко — білі, в кошиках, розміщених по 1—2 на кінцях стебла й гілок; крайові квітки лійковидні, неплідні, серединні — трубчасті, двостатеві. Плід сім'янка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте розсіяно в лісових, лісостепових і степових (переважно на Лівобережжі) районах на луках, лісових галявинах, по узліссях і чагарниках. Іноді культивують як декоративну рослину.
Сировина. Використовують траву або окремо кошики, заготовлені під час цвітіння рослини. Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин, до 120 мг % аскорбінової кислоти (в листках).
Фармакологічні властивості і використання. Рослина має сечогінні, жовчогінні, протизапальні та знеболюючі властивості. Настій трави п'ють при хворобах серця, головних і шлункових болях, жовтяниці, водянці, затримці менструацій.
Як зовнішній засіб настій кошиків Волошки лучної використовують для ванн при ревматизмі й для купання дітей при діатезі, для обмивань і примочок при екземах.
Розпарену траву прикладають до тіла при болях, розтягу м'язів і сухожилля.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці З—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — свіжу траву Волошки лучної обливають окропом, загортають у марлю і прикладають до уражених місць.
Як медоносна рослина волошка лучна більш щедра, ніж її синя сестричка. Медова продуктивність досягає 240 кг з 1 гектара заростей. Мед приємний на смак і досить високої якості.
