ТУЯ ЗАХІДНА

туя западная, Thuja occidentalis — вічнозелене однодомне, до 30 м заввишки, дерево родини кипарисових. Крона густа, пірамідальна. Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів — зелена, при основі — червоно-коричнева. Листки лускоподібні (у ювенільних рослин — голкоподібні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) розміщені при верхівках, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіночі шишечки (мегастробіли) овально-яйцеподібні, світло-зелені, розміщені на кінцях укорочених хвойних гілочок. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовжено-овальні, їхні луски шкірясто дерев’янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення.

Поширення. Батьківщина туї західної — Північна Америка. Майже по всій території України її культивують як декоративну рослину.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують молоді хвойні пагони (Turiones Thujae occidentalis) туї. Заготовляють їх у квітні — травні і використовують свіжими або сушать.

Хімічний склад. Пагони туї містять ефірну олію (0,12%), аромадендрин, токсифолін, пініпікрин, пілен, пінін, туш, дубильні речовини і смолу. У складі ефірної олії є туйон, пінен, каріофілен, відрен, цедрол та інші речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Останнім часом у науковій медицині тую західну не використовують. Раніше настойку свіжих пагонів туї використовували для приготування комплексних препаратів акофіту і мерифіту.

Акофіт застосовували при гострих радикулітах, радикуло-ішалгіях і фунікуло-невритах, що виникають на грунті гострих інфекцій, при люмбаго, плекситах і нейроміотозах.

Мерифіт використовували при лікуванні хронічних тонзилітів і хронічних фарингітів.

У гомеопатії препарати із свіжих пагонів туї вживають при хронічному запаленні волосяних мішечків (сикоз), від бородавок, як протиревматичний засіб і в оториноларингології.

У народній медицині тую західну використовують як діуретичний, жовчогінний, відхаркувальний, потогінний, кровоспинний, антисептичний і такий, що викликає гіперемію, засіб.

Усередину настій пагінців приймають при кровохарканні, кишкових і маткових кровотечах, бронхіальній астмі, хворобах сечового міхура, нирок і печінки, нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, подагрі, ревматизмі, водянці, простатиті й аденомі простати, гонореї, сифілісі й аскаридозі.

Вагітним жінкам препарати туї протипоказані (дія абортивна).

При зовнішньому застосуванні позитивний терапевтичний ефект спостерігається при лікуванні запалення волосяних мішечків шкіри (обмивання настоєм), червоного вовчака і ознобів (змащування настойкою), при виведенні бородавок (посипання порошком, змащування свіжим соком або настойкою).

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій із сушених пагонів (20 г сировини на 1 л окропу) п'ють по 1 склянці тричі на день;

- 20 г суміші (порівну) пагонів туї західної, листя мучниці звичайної, трави остудника голого та бруньок берези бородавчастої кип'ятять 5-7 хв. у 1 л води, проціджують і одержаний настій випивають за день добре підігрітим при захворюваннях сечового міхура;

- 45 г суміші пагонів туї західної, квіток цмину піскового, кори крушини ламкої, трави споришу звичайного, цикорію дикого та звіробою звичайного, взятих у співвідношенні 0,5:1:1:1:0,5:0,5, кип'ятять 5-7 хв. у 1 л води, проціджують і одержаний настій випивають за день (натщесерце 1 склянку, решту — протягом дня за 4 прийоми і кожен раз через годину після їди) при захворюваннях печінки, жовчнокам'яній хворобі.

ЗОВНІШНЬО — 1 раз на день посипання порошком, обмивання настоєм із свіжих пагонів (1 столова ложка сировини на 300 мл окропу), змащування настойкою із свіжих пагонів (готують на міцній горілці або спирті у співвідношенні 1:10).

Туєю західною, яка належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перевищуючи допустимих доз.