КОРІАНДР ПОСІВНИЙ

кинза, троян; кориандр посевной, Coriandrum sativum — однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, ребристе, 40-150 см заввишки, голе. Нижні листки черешкові, перисторозсічені, з округлими надрізанопилчастими частками; верхні - сидячі або короткочерешкові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками й лінійними часточками. Квітки дрібні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгорток і обгорточок; пелюстки білі або червонуваті, зовнішня пелюстка крайових квіток 3-4 мм завдовжки, глибока дволопатева. Плоди - буро-жовті, майже кулясті двосім'янки. Цвіте у червні - липні.

Поширення. Батьківщина коріандру — східні області Середземномор'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську та пряну рослину.

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus Coriandri). Коли дозріє половина плодів, рослину скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності — 4 роки.
Аптеки плоди не відпускають.

Хімічний склад. Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті сполуки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5% ефірної олії, до складу якої входять ліналоол (60-80%), пінен, лимонен, терпінен, мірцен, феландрен, цимол, гераніол, борнеол тощо.

Фармакологічні властивості та використання. Коріандр посівний має спазмолітичні й антибактеріальні властивості, посилює секрецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію ушкоджених тканин.

Настій плодів коріандру вживають для збудження апетиту й покращення травлення, як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки та жовчного міхура, при метеоризмі, як відхаркувальний та протигеморойний засіб.

Як антисептичний і болетамуючий засіб настій плодів п'ють при гастритах, виразці шлунку і дванадцятипалої кишки.

Плоди коріандру входять до складу протигеморойного чаю, жовчогінного чаю, послаблюючого чаю та інших зборів лікарських рослин.

У народній медицині коріандр використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при простудних захворюваннях, як заспокійливий засіб при істерії й судомі, для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб; зовнішньо — для гоєння ран, болетамуючий і антисептичний засіб.

В аптечній справі плоди коріандру використовують для поліпшення смаку і запаху ліків.

Як пряність плоди використовують у хлібопекарському і кондитерському виробництві.

Ефірну олію використовують у парфюмерії.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій насіння (1 столова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) приймають по чверті склянки 4 рази на день до їди;

- настій насіння холодний (1 чайна ложка подрібненої сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 10—12 годин) приймають по 2 столові ложки через 2 години;

- 7-10 плодів коріандру подрібнюють на порошок і приймають за півтори години до їди як жовчогінний засіб;

- настойку плодів (у співвідношенні 1:5, на 70%-ному спирті) приймають по 20 крапель тричі на день за півтори години до їди;

- настій 1 столової ложки суміші плодів коріандру (15 г), листя м'яти перцевої (20 г), кори крушини ламкої (20 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (30 г), листя рути садової (10 г) на 1 склянці окропу п'ють по чверті склянки тричі на день за 15—20 хвилин до іди при хронічному холециститі.