ТИРЛИЧ ЖОВТИЙ

горечавка жёлтая, Gentiana lutea — багаторічна трав'яниста гола рослина родини тирличевих. Стебло прямостояче, просте, 50-120 см заввишки. Листки супротивні, еліптичні або широко еліптичні, з цілими краями, до 30 см завдовжки і 15 см завширшки, з 5-7 поздовжніми жилками; нижні листки короткі черешкові, верхні — сидячі, напів обгортаючі стебло. Квітки правильні, двостатеві, на довгих ніжках, зібрані в пазушні напівзонтики по 3-11 квіток; чашечка плівчаста, коричнювато-жовтувата, двічі або п’яти зубчаста, з одного боку майже до основи надрізана; віночок колесоподібний, глибоко розщеплений, 6-7 см завдовжки, жовтий, з коротенькою трубочкою і 5-6 вузько ланцетними, загостреними, в кілька разів довшими за трубочку лопатями. Плід — видовжена коробочка. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Тирлич жовтий — дуже рідкісна, зникаюча рослина. Росте в Карпатах на полонинах, у заростях з вільхи зеленої. Занесена до Червоної книги України. Заслуговує на увагу позитивний досвід ботанічних садів по введенню тирличу в культуру.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано навесні або восени, викопуючи рослини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шостому році культури). З зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50-60°С. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при повільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гірких глікозитів, і сировина втрачає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк придатності — 5 років.

Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозити (генціопікрин, амарогентин), жовтий барвник гентизин, алкалоїди, трисахарид генціанозу, дисахарид генціобіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати тирличу жовтого поліпшують функціональну діяльність травних органів (збуджують апетит, стимулюють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику травного каналу), мають протизапальні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосага canis.

Експериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну властивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця.

Особливо ефективним є застосування тирличу жовтого при порушеннях травлення, що супроводяться відсутністю апетиту, ахілією й диспепсичними явищами, анемії й золотусі.

Крім того, тирлич жовтий є ефективним загально зміцнювальним засобом для реконвалесцентних хворих.

У народній медицині тирлич жовтий вживають для загального зміцнення організму, стимулювання діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недостатньо розвинених дівчат, цинзі й артриті різного походження, хворобах селезінки, жовтяниці, печії, відригуванні й катарі шлунку, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарознижувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та засіб, що сприяє довголіттю.

Часто тирлич жовтий застосовують у комбінації з іншими лікарськими рослинами, що поліпшують травлення.

При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смердючому потінні ніг, сприяють загоюванню гнійних ран.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 г або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) п'ють по 1 столовій ложці тричі на день за 30-40 хв. до їди;

- настій коріння (половину чайної ложки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують) п'ють по півсклянки 3-4 рази на день за 30-60 хв. до їди;

- 3 чайні ложки суміші (порівну) коріння тирличу жовтого, трави деревію звичайного і золототисячнику малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хв. і одержаний відвар випивають протягом дня при відсутності апетиту, хлорозі, гастриті, ахілії шлунку, спастичному коліті та діареї;

- столову ложку суміші коріння тирличу жовтого, трави звіробою звичайного, грициків звичайних та перстачу гусячого, взятих у співвідношенні 1:1:3:3, настоюють 20 хв. на 250 мл окропу і п'ють по 2-3 склянки на день при нецукровому діабеті.

ЗОВНІШНЬО — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попередньому прописі) або посипають порошком з коріння тирличу жовтого, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарсько);

- ніжні ванни у гарячому відварі (5 столових ложок суміші коріння тирличу жовтого і кори дуба звичайного, взятих у співвідношенні 1:3, на 1 л окропу) приймають щодня перед сном при смердючому потінні ніг.

Треба пам'ятати, що великі дози тирличу жовтого можуть спричиняти блювання і погіршання діяльності травних органів.