ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ

татарник колючий, чортополох; татарник обыкновенный, Onopordum acanthium, синонім — Onopordon acanthium — дворічна колюча трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, 50-200 см заввишки, павутинисто-шерстисте, розгалужене, з 2-3 широкими (до 1,5 см завширшки) колючо зубчастими крилами. Листки з обох боків сірі павутинисті, рідше — майже голі, великі, 12-30 (45) см завдовжки, до верхівки стебла поступово зменшуються в розмірі; прикореневі листки короткі черешкові, перисто надрізані або перисто розсічені, з колючими зубчастими частками; стеблові — чергові, сидячі, часто надрізані, з колючими лопатями; колючки та зубці листків міцні, жовті. Квітки двостатеві, у великих (2-3 см завширшки), одиничних кошиках; віночок зросло пелюстковий, правильний, трубчастий, пурпуровий, з 5 зубчиками на верхівці. Обгортка черепичаста, павутиниста; її листочки яйцеподібні або видовжено яйцеподібні, витягнуті в міцну зеленувату колючку. Плід — сім'янка. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Татарник звичайний росте по всій території України на полях і засмічених місцях, уздовж шляхів, біля жител.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують квіткові кошики (Flores Onopordonis acanthii) або всю надземну частину рослини без нижньої, грубої частини стебла. Зібрану в період цвітіння рослини сировину використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках паперу чи іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому провітрюваному приміщенні.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Листя татарнику містить алкалоїди (0,05%), сапоніни, гіркий сесквітерпеновий лактон аркціопікрин, вітамін С (47,4-93,2 мг %), вітамін К, цукри (1,58%), смоли (1,6%), дубильні та інші речовини. У квіткових кошиках є сапоніни, інулін, барвник, вітамін С та інші сполуки.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати татарнику виявляють сечогінну, в'яжучу, дермотонічну, кровоспинну й антимікробну дію, тонізують серцеву діяльність, збільшують силу серцевих скорочень, звужують периферичні кровоносні судини, підвищують артеріальний тиск, стимулюють секрецію травних залоз, збуджують (у малих дозах) або пригнічують (у великих дозах) центральну нервову систему.

В експериментах встановлено, що препарати татарнику малотоксичні й навіть при тривалому вживанні не виявляють побічного впливу на організм.

Усередину препарати татарнику дають при запальних захворюваннях сечового міхура, подагрі, ревматизмі й слабості серця, від набряків, стійкого спастичного кашлю й астми, як проти судомний засіб при правці, у випадку простудних захворювань, при злоякісних пухлинах, зокрема при раку матки, для профілактики метастазів після видалення злоякісних пухлин, як «кровоочисний» засіб та як засіб, що усуває пригнічений стан хворого й надає йому бадьорості.

Широко використовують татарник і як зовнішній засіб. Свіжим соком рослин лікують (1 раз на день змащують уражені ділянки тіла) рак шкіри, гноячкові висипи при імпетиго, фурункули, гнійні рани, інфекційні тріщини куточків рота, лишаї, зокрема вовчий лишай та коросту.

Настоєм трави 2-3 рази на день полощуть рот при афтозі, лікують інфекційні тріщини куточків рота (змащують 2-3 рази на день), роблять обмивання, примочки і компреси при гнійних ранах, фурункулах і набряках запального походження.

Настій квіткових кошиків використовують для примочок при захворюваннях очей.

Настойку із свіжої трави татарнику застосовують у гомеопатії.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — 2 столові ложки подрібненої трави варять 10 хв. у 500 мл води, охолоджують, проціджують і одержаний настій випивають за день кількома рівними порціями;

- 3 столові ложки подрібнених квіткових кошиків настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують і вживають по чверті склянки 4 рази на день до їди;

- порошок з листя (без колючок) по 1 чайній ложці тричі на день, запиваючи водою;

- сік із свіжого листя по 1 чайній ложці тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки та обмивання настоєм (20 г сировини на 200 мл окропу);

- змащування свіжим соком.