СМОВДЬ ГІРСЬКА

заяча рутка, морква гадюча; горичник горный, Peucedanum oreoselinum, синонім — Athamantha oreoselinum — багаторічна трав'яниста з приємним запахом рослина родини селерових (зонтичних). Стебло щільне, циліндричне, борозенчасте, трохи розгалужене, 30-100 см заввишки. Листки чергові, з обох боків зелені, колінчасто відігнуті вниз; прикореневі — тричі перисто розсічені, з яйцевидно-ланцетними перисто надрізаними сегментами на черешках (черешок листка і його розгалуження зигзагоподібно зігнуті й розчепірені); верхні — сидячі, з слаборозвиненою перистою пластинкою. Квітки дрібні, двостатеві, у складних 20-30-променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 9-13 ланцетних, тонко загострених, по краю плівчастих листочків, а біля основи зонтиків обгортки з 7-9 ланцетно-шилоподібних листочків; зубці чашечки короткі, часто непомітні; пелюстки білі, широко яйцеподібні, на верхівці виїмчасті. Плід — округла двосім'янка, 4-5,5 мм завширшки. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Смовдь гірська росте на Поліссі і Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Лівобережному Степу (на других терасах річок).

Заготівля та зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Oreoselini) і корені (Radix Oreoselini). Траву збирають протягом усього вегетаційного періоду, сушать у затінку на решетах. Корені копають після визрівання насіння або навесні до початку вегетації. Сушать при температурі, не вищій за 30°С. Сухої трави виходить 25%, коренів — 16%.
Рослини неофіційна.

Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин, лютеолін, апігенін), похідні кумарину (пеуцеданін, атамантин), валеріанову кислоту, ефірну олію, у складі якої є лимонен і сабінен. Хімічний склад коренів близький до хімічного складу надземної частини рослини.

Фармакологічні властивості та використання. Смовдь гірська виявляє сечогінну, потогінну і седативну дію.

У народній медицині рослину використовували при болях у шлунку, в відварі її купали полохливих дітей, рекомендували як допоміжний засіб при венеричних хворобах.

У гомеопатії використовують препарати з свіжої рослини.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хв.) пити по 1 столовій ложці 4-5 разів на день при недостатньому виділенні травних соків і кишкових коліках, а також як допоміжний засіб при уролітіазі.