СКОПОЛІЯ КАРНІОЛІЙСЬКА

скополия карниолийская, Scopolia carniolica — багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових. Має повзуче кореневище до 12 см завдовжки і 3 см завтовшки. Стебло прямостояче, 20-50 см заввишки, вгорі вильчасто розгалужене. Листки чергові; нижні — лускуваті, безколірні, решта — еліптичні, звужені при основі в крилатий черешок, з цілими краями або злегка вищерблені, голі, темно-зелені, 12-18 см завдовжки і 4-9 см завширшки. Квітки правильні, двостатеві, 1-2,5 см завдовжки, одиничні, повислі на ніжках, що виходять з листкових пазух; віночок зросло пелюстковий, трубчасто-дзвоникоподібний, з 5 короткими круглястими лопатями, зовні бурий, лакований, усередині оливково-зелений, тьмяний. Плід — куляста, двогнізда коробочка. Цвіте у травні— червні.

Поширення. Скополія карніолійська трапляється зрідка в Карпатах, на Розточчі-Опіллі, в Західному Лісостепу та західній частині Правобережного Лісостепу в широколистяних лісах, серед чагарників, на галявинах, по краях просік. Рідкісна зникаюча рослина, занесена до Червоної книги України.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище (Rhizoma Scopoliae carniolicae) і траву скополії (Негba Scopoliae carniolicae). Кореневища заготовляють після плодоношення рослини. Їх викопують, миють від землі й сушать на відкритому повітрі (можна на сонці) або пров'ялюють 2-3 дні на сонці й досушують у спеціальних сушарках при температурі, не вищій за 60°С. Сухих кореневищ виходить 30%. Траву скополії збирають в період цвітіння рослини і сушать. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин.

Усі частини рослини отруйні, при маніпуляціях з нею треба захищати очі, ніс, рот, після роботи мити руки.

Збираючи кореневища, слід пам’ятати, що природні запаси скополії невеликі й рослину можна за короткий час зовсім винищити, якщо не виконувати правил, які передбачають повне забезпечення відновлення заростей, а саме: на місце кожної викопаної рослини закопувати відрізок (краще верхівку) кореневища довжиною 5-6 см, а повторне викопування кореневищ з однієї й тієї самої ділянки проводити не раніше, як через 10-15 років.

Хімічний склад. Усі частини рослини містять алкалоїди тропанової структури (в листі 0,12-0,14%, у стеблах 0,15-0,21%, у кореневищах з коренями до 0,9%), найважливішими серед яких є L-гіосціамін, скополамін, тропін, кускгігрин та псевдоатропін. Крім того, в корінні скополії знайдено бетаїн, холін та похідні кумарину (скополін, скополетин).

Фармакологічні властивості та використання. Для скополії карніолійської характерні загальні фармакологічні властивості атропіноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати м-холінореактивні системи організму.

Атропіну сульфат (Atropini sulfas) використовують як спазмолітик і болетамуючий засіб, в очній практиці (лікування й діагностичні цілі), для лікування серцево-судинних захворювань (див. статтю Беладона звичайна).

Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum) призначають як заспокійливий засіб при гострому психічному збудженні, використовують у хірургічній практиці й офтальмології; камфорнокисла сіль скополаміну входить до складу таблеток аерон (див. статтю Дурман індійський).

У народній медицині відвар кореневищ скополії на білому вині дають пити при хворобі Паркінсона, а настій трави — при низькому кров'яному тиску.

В гомеопатії скополію застосовують як засіб від геморою.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ на вині (25 г подрібненої сировини варять 10 хв. у 0,5 л білого сухого вина, охолоджують, проціджують) п'ють по 1 столовій ложці тричі на день;

- настій трави (20 г сировини на 200 мл окропу) п'ють по 1 столовій ложці тричі на день.

Скополія карніолійська містить сильно діючі речовини тому при використанні її треба бути обережними.