ШОЛОМНИЦЯ БАЙКАЛЬСЬКА

шлемник байкальский, Scutellaria baicalensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має коротке кореневище, яке переходить у товстий м'ясистий жовтий на зломі стрижневий корінь. Стебла чотиригранні, 15-35 (50) см заввишки, розгалужені, злегка опушені. Листки злегка шкірясті, супротивні, сидячі або коротко черешкові, ланцетні, 1,5-4 см завдовжки, загострені, по краю війчасті, зісподу з ледве помітними чорними крапчастими залозками. Квітки двостатеві, неправильні, поодинокі, пазушні, зібрані на верхівках стебел в однобокі китицеподібні суцвіття. Чашечка дзвоникоподібна, волосиста, двогуба; верхня губа при основі з опукло-ввігнутим поперечним придатком у вигляді гребінця. Віночок двогубий, синій; верхня губа коротша за спідню. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Шоломниця байкальська росте в Приморському краї, в Читинській та Амурській областях на сухих відкритих, кам'янистих і щебенистих гірських схилах, рідше — на піщаних степах, по берегах річок. На території України зустрічається в колекційних насадженнях ботанічних садів.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені шоломниці (Radix Scutellariae baicalensis). Заготівлю сировини проводять восени, після повного обсіменіння рослин. Викопують лише дорослі, з 5-6 стеблами рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини, треба залишати не менше 2-3 рослин на кожні 10 квм площі, а повторну заготівлю сировини на цій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 10 років. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел так, щоб їх залишки не перевищували 1 см, миють і, розстеливши тонким шаром у затінку, сушать. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, що добре провітрюється.

Хімічний склад. У корінні шоломниці є флавоноїди (байкалин, байкалеїн, вогонин), глікозид скутеларин, стероїдні сапоніни (до 7%), дубильні речовини, ефірна олія, смоли.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати шоломниці, виготовлені з кореня рослини у вигляді спиртового екстракту, мають седативні, гіпотензивні й проти судомні властивості і не виявляють скільки-небудь вираженої токсичності.

Показаннями до призначення настойки шоломниці є гіпертонічна хвороба 1 і 2-го ступенів, функціональні розлади нервової системи з підвищеною збудливістю, в тому числі при серцево-судинних неврозах.

Є дані про ефективне лікування настойкою шоломниці пізніх токсикозів вагітності.

У народній медицині настій коріння шоломниці дають всередину при серцебитті, міокардиті, гострому суглобовому ревматизмі, запаленні легень, коклюші та при різних кровотечах.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5) приймати по 20-30 крапель 2-3 рази на день;

- настій (1 столову ложку сировини заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв., проціджують) приймати по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.