САМШИТ ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ

самшит вечнозелёный, Baxus sempervirens — невеликий (до 1 м заввишки) вічнозелений кущ родини самшитових. Листки супротивні, з цілими краями, шкірясті, коротко черешкові, від яйцеподібних до видовжено еліптичних, на верхівці тупі, іноді трохи виїмчасті, зверху темно-зелені, зісподу ясніші. Квітки дрібні, одностатеві, однодомні, чотиричленні, з простою правильною оцвітиною, зеленаво-жовті, зібрані пучками в пазухах листків; численні чоловічі квітки зібрані в нижній частині пучка, жіночі (1, рідше 2-3) — на його верхівці. Плід — куляста коробочка. Цвіте (на півдні) у березні—квітні.

Поширення. Самшит вічнозелений походить з Середземномор'я. На території України його вирощують у садах і парках як декоративну рослину.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують свіже або сушене листя самшиту (Folia Buxi sempervirentis), яке заготовляють навесні та влітку. Сушать сировину в затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 45°С.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Листя самшиту містить алкалоїди (буксин та ін.), ефірну олію, дубильні речовини.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати самшиту виявляють гіпотензивну, жарознижувальну, антибактеріальну, сечогінну і жовчогінну дію.

Найчастіше настій листя дають усередину при підвищеній температурі й запаленні жовчних і сечових шляхів.

Як зовнішній засіб самшит використовують при облисінні й себореї голови.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (половину чайної ложки сушеного листя на склянку окропу) п'ють по третині склянки тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — 50 г свіжого листя настоюють 2 тижні на 0,5 л 45%-ного спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови;

- 140 г суміші листя самшиту і трави чебрецю повзучого, взятих у співвідношенні 5:6, настоюють 2 тижні на 1 л 60%-ного спирту й використовують для втирання у волосисту частину голови.

Самшит містить сильнодіючі речовини і потребує обережності при використанні його.

Передозування небезпечне!