ОМАН БРИТАНСЬКИЙ

пожарки; девясил британский, Inula britannica — багаторічна трав'яниста сіро-зелена або зеленувата рослина родини айстрових (складноцвітих). Має тонке косо повзуче кореневище. Стебла висхідні або прямостоячі, густо облистнені, 15-18 см заввишки, вгорі розгалужені й під кошиками білі повстинні, внизу розсіяні м’яко опушені. Листки чергові, цілісні, видовжені або широко ланцетні, коротко загострені, по краю дрібнозубчасті, рідше з цілими краями, зверху голі або розсіяно волосисті, зісподу густіше вкриті прилеглими довгими тонкими білими волосками і, крім того, дрібними жовтими залозками; нижні — до основи поступово звужені в крилаті черешки, серединні і верхні — сидячі, наполовину обгортаючи стебло, нерідко з вушками. Квітки блідо-жовті, зібрані в невеликі (2,5-3 см у діаметрі) кошики, що утворюють на верхівці стебла нещільне щитовидне суцвіття, крайові язичкові квітки — жіночі, голі, гладенькі, на верхівці — три зубчасті, серединні — двостатеві, трубчасті. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — вересні.

Поширення. Оман британський росте по всій території України (крім високогір'їв Криму та Карпат) на берегах річок і канав, на луках, як бур'ян уздовж доріг, на засмічених місцях, рідше — на полях.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням (див. статтю Оман високий) і листя оману. Збирають листя під час цвітіння рослини і сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Почорнілі листки і листки з плямами викидають.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Кореневища і корені оману британського містять інулін (30-40%), алкалоїди (0,063-0,075%), ефірну олію (до 3%), до складу якої входять алантолактон, незначна кількість ізоалантолактону і деякі інші сполуки. У листі оману є ефірна олія, флавоноїди, каротин, дубильні речовини, британін та інші сесквітерпенові лактони й аскорбінова кислота (до 45 мг %).

Фармакологічні властивості та використання. Фармакологічні властивості і показання до призначення препаратів з підземних органів оману британського і оману високого збігаються, проте перевагу треба віддавати оману високому, препарати якого мають більше виражений терапевтичний ефект.

Настій із листя оману британського дають усередину при скрофульозі, ревматизмі й радикуліті, від кашлю, як спазмолітичний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гастралгії, коліках і проносі, як послаблюючий засіб при геморої та як засіб, що має потогінні, відхаркувальні й сечогінні властивості.

Зовнішньо, як антибактеріальний і в'яжучий засіб, настій листя використовують у вигляді компресів, примочок, обмивань і полоскань при гнійних ранах, виразках, лишаях і хворобах горла.

Свіже потовчене листя прикладають до виразок, гнійних ран і ран, що кровоточать.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій із листя (1 столову ложку сировини настоюють 1-2 години на склянці окропу, проціджують) приймають по 1-2 столові ложки 3-4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки, обмивання і полоскання настоєм із листя (готують, як у попередньому прописі).