персик обыкновенный

Persica vulgaris —
дерево заввишки 3-6 м або кущ родини трояндових. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Листки ланцетні, гострі, пилчасті, з короткими черешками, які несуть по 3-5 червоно-бурих залозок. Квітки актиноморфні, двостатеві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві. Плід — кістянка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Персик походить із Східної Азії. Його розводять як плодову рослину в південних районах України.

Сировина. Використовують плоди.

Хімічний склад. Плоди містять цукри (до 15%), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, лимонну, хінну та винну), ефірну олію, сполуки калію і заліза; в насінні є жирна (до 57%) і ефірна олія.

Фармакологічні властивості та використання. Плоди персика рекомендуються хворим з порушенням серцевого ритму, при гіпохромній анемії, пов'язаній з аліментарним фактором або гіпацидним гастритом, як засіб, що стимулює шлункову секрецію і покращує травлення, та як сечогінний засіб.

ПРОТИПОКАЗАНО вживати персики хворим на діабет і ожиріння.

М'якуш плодів використовують і як фітотерапевтичний засіб у косметиці. З насіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фармацевтичної та парфумерної промисловості.
 

Лікарські форми та застосування.
ЗОВНІШНЬО - маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis) — м'якуш спілого персика змішують з відваром ромашки лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, через 20 хв. змивають теплою водою.