ПАРИЛО ВОЛОСИСТЕ

репейничек волосистый, Agrimonia pilosa — багаторічна трав'яниста рослина родини трояндових. Має більш-менш слабке горизонтальне кореневище з численними додатковими коренями на ньому. Стебло 25-150 см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, борозенчасте, вкрите, як і черешки листків, довгими рідкими відхиленими волосками, що сидять на буруватих горбочках. Листки чергові, перервано непарно перисті, зверху темно-зелені, голі або розсіяні короткі волосисті, зісподу ясно-зелені, по жилках волосисті й на всій поверхні більш-менш залозисті; нижні та серединні листки черешкові, верхівкові — сидячі; листочки (їх 5-7, рідше 9) сидячі, видовжено ромбічні, ромбічно - обернено яйцеподібні або майже ланцетні, до основи клиноподібно звужені й з цілими краями, від середини до верху з (3)4-5(7) великими загостреними або тупуватими зубцями й такою самою кількістю жилок з кожного боку та одним трохи більшим за бокові загостреним або тупуватим кінцевим зубцем; проміжні часточки, що є між листочками, видовжено яйцевидні, частіше з цілими краями. Прилистки майже з цілими краями, напів серцевидні й стеблообгортні. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані колосоподібною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовжені, блідо-жовті. Плід складається з 1-2 горішків, вміщених у гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, розсіяно волосистий, угорі під чашечкою 3 багаторядним колом догори спрямованих і зближених над плодом у вигляді конуса гачкоподібно зігнутих шипиків. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Парило волосисте росте в Карпатах, на Поліссі та в Лісостепу по лісах, узліссях, галявинах, серед чагарників, на луках, берегах річок, схилах балок.

Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30-40 см, а з нижніх здерев'янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Парило волосисте має близький до парила звичайного хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

Фармакологічні властивості та використання. Галенові препарати парила волосистого мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості.

На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини пригнічують вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока.

Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини.

Найдоцільніша форма застосування парила волосистого — настій.

Усередину його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і проти отрути при алкалоїдних отруєннях, проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках.

При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно застосувати в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження.

В суміші з іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній хворобі.

Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота та верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ніжних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки.

Використовують парило волосисте і в гомеопатії.

Лікарські форми та застосуванні.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;

- настій (20 г сировини на 300 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні;

- відвар трави (20-30 г сировини на 200 мл окропу) приймають по 1 столовій ложці кожної години при проносах;

- згущений відвар (30 г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) приймають по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.

ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) застосовують для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванночок для ніг.