Мачок жовтий

мак воронячий; мачок жёлтый, Glaucium ilavum — одно або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, 20-50 см заввишки; вся рослина сиза. Стеблові листки густо опушені, решта — голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцевидні, верхні — яйцевидні, виїмчасто лопатеві. Всі листки більш-менш цупкі, шкірясті синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток — 4, вони завдовжки 3—4 см, лимонно-золотисті або оранжево-жовті, зрідка — кавово-червоні з жовтуватою основою. Плід — дво гніздова стручковоподібна коробочка. Цвіте у травні — липні.

Поширення. Мачок жовтий росте в літоральній смузі по берегах Чорного моря в Криму (від Євпаторії до Керчі), на галечниках і схилах. Раніше Мачок жовтий був поширений і по узбережжі Азовського моря. Введений у культуру.

Заготівля та зберігання. Збирають надземну частину під час цвітіння рослини (Herba Glaucii flavi), зрізуючи серпом або ножем, уникаючи виривання рослини з коренем, особливо на піскуватих місцях. Сушать, розстеливши тонким шаром, у приміщенні з доброю вентиляцією або на сонці, коли сировина ще досить волога. На ніч траву ховають у приміщення. Штучне сушіння проводять при температурі 55-70°. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях без доступу прямого сонячного проміння. Рослина є сировиною для одержання алкалоїду глауцину.
Аптеки сировину не відпускають.

Мачок жовтий Хімічний склад. Трава мачку містить алкалоїди глауцин, магнофлорин, протопін, ауротензин, глауфлорин, сангвінарин, коридин, хелідонін, хелеритрин, хелірубін та інші, а також гіркоту (глаукопікрин), слиз, смоли, фумарову і діоксималеїнову кислоти та мінеральні солі. Вміст основної сполуки глауцину коливається залежно від якості сировини від 0,1% до 2,3%, у культурних рослин — близько 1,7%. Глауцин є тільки в надземних органах, домінуючим алкалоїдом коренів є протопін. В коренях є й алкалоїди хелеритрин, алокриптопін, сангвінарин та інші.

Фармакологічні властивості та використання. В народній медицині використовували траву мачку як сечогінний засіб при літіазах, а також як відхаркувальний, заспокійливий і проти діабетний засіб.

Зовнішньо застосовували Мачок жовтий для загоювання гнійних ран.

Фармакологічні дослідження показали, що глауцин, виділений з трави Мачку жовтого, виявляє виразну гіпотензивну, спазмолітичну та проти кашлеву, а також незначну знеболювальну дію. Проти кашлева його дія подібна до дії кодеїну, але глауцин менш токсичний, бо не тамує дихання, не закріплює й не спричинює наркотичних станів, тому особливо придатний у педіатрії.

В клінічних умовах глауцин показує добру дію при лікуванні бронхіту, фарингіту й крупозної пневмонії, при абсцесі легень та при інших хворобах органів дихання.

Насіння Мачку жовтого містить до 35% жирної олії, яка придатна в їжу і для виробництва мила.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — глауцину гідрохлорид (Glaucini hydrochloridum): дорослим по 50 мг 2-3 рази на день після їди, дітям — по 10-30 мг.

В Болгарії з трави Мачку жовтого виробляють препарати глаувент, глаутерпін і бронхолітин, а в Польщі — тусиглауцин.

Препарати з Мачку жовтого ПРОТИПОКАЗАНІ при зниженому тиску крові.