М'ЯТА ПОЛЬОВА

мята полевая, Mentha arvensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло висхідне або прямостояче, розгалужене, голе або опушене, 15-60 см заввишки. Листки супротивні, прості, яйцевидні або видовжено еліптйчні, волосисті, пильчасті, на верхівці — гострі, коротко черешкові; верхні — сидячі. Квітки зигоморфні, дрібні, лілові або рожево-лілові, у щільних розсунутих кільцях. Плід — горішок. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. М’ята польова росте на берегах водойм, у заплавних лісах і на дуках по всій території України (в Криму — рідко).

Заготівля та зберігання. Використовують листя, зібране на початку цвітіння рослини. Зрізують усю надземну частину, потім обривають листя, розкладають тонким шаром і сушать. Зберігати в щільно закритій тарі. Строк придатності — 2 роки.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Листки містять ефірну олію, гесперидин, рамнозу, глюкозу, бетаїн, каротин тощо. До складу ефірної олії входить ментол.

Фармакологічні властивості та використання. Препарати М’яти польової мають спазмолітичні, знеболювальні й антисептичні властивості.

Настій листя використовують у народній медицині як заспокійливий, проти судомний, потогінний і сечогінний засіб, при простуді, нудотах, болях у шлунку та проносі, для поліпшення апетиту, а місцево — при свербінні.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хв., проціджують) приймають по 1/2—1 склянці тричі на день за 15 хв. до їди.

ЗОВНІШНЬО — олія (10 %-ну настойку листя М’яти польової змішують у рівних кількостях з прованською або соняшниковою олією і випарюють спирт на водяній бані) застосовують для лікування ран і ерозій шийки матки.