ЛЕЩИЦЯ ВОЛОТИСТА 

качим волотистий; качим метельчатый. Gipsophila paniculata — багаторічна трав'яниста, з виглядом кулястого куща, рослина родини гвоздикових, заввишки 40-100 см. Стебло від основи дуже розгалужене, голе або частіше у нижній частині залозисто-опушене. Листки супротивні, сидячі, з восковим нальотом; нижні — видовжено яйцевидні (рано засихають); стеблові — лінійно-ланцетні, загострені. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, на тонких ніжках, зібрані у волотевидні суцвіття; пелюстки білі, з цілими краями, вдвоє довші за чашечку. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Лещиця волотиста росте на Поліссі, в Лісостепу, Степу та Північному Криму на пісках і вапнякових схилах.

Сировина. З лікувальною метою використовують коріння і траву. 
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Коріння рослини містить 2,5-2,9% тритерпенових сапонінів (головним є гіпсозид), флавоноїди (апігенін, лютеолін, качимозид, орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт), галактозиди сахарози (2,26%). У надземній частині є флавоноїди, сапоніни, сліди алкалоїдів, фенолкарбонові кислоти (кавова, 3-кофеїлхінна, 4кофеїлхінна тощо) і їхні похідні, вуглеводи та аскорбінова кислота.

Фармакологічні властивості та використання. Подібно до коріння мильнянки лікарської, коріння лещиці волотистої використовують як відхаркувальний засіб та як сурогат мила.

Крім цього, коріння рослини має проносні і блювотні властивості.

Настій трави вживають при захворюваннях печінки і як проносний засіб.

Експериментально доведено його антимікробні властивості.

Використовують рослину і як інсектицидний засіб для знищення мух.

Коріння рослини використовують як сировину для виготовлення порошків для гоління, шампуню тощо.

Притаманні рослині токсичні властивості змушують бути обережними при застосуванні препаратів з неї.