КРОПИВА ЖАЛКА

кропива мала; крапива жгучая, Urtica urens — однодомна однорічна трав'яниста, вкрита жалкими волосками, рослина родини кропивових. Стебло прямостояче, чотиригранне, 15-60 см заввишки. Ластки супротивні, цілісні, еліптичні або яйцевидні, гострі, по краю гострозубчасті, 4-5 см завдовжки. Квітки світло-зелені, дрібні, одностатеві, зібрані в переривчасті пазушні волості (суцвіття не довші за черешки листків, у пазухах яких вони містяться); оцвітина чотирироздільна. Плід — сім'янка. Цвіте у травні — вересні.

Поширення. Кропива жалка росте по всій території України на берегах річок, як бур'ян по городах, у садах, поблизу житла, серед чагарників.

Заготівля та зберігання. Для лікування використовують листя кропиви (Folia Urticae urensis), яке збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла, і сушать обов'язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 22-23%. Строк придатності — 2 роки.
Рослина неофіційна.

Хімічний склад. Листя кропиви дводомної містить глікозид уртицин, дубильні речовини (понад 2%), каротиноїди (каротин, ксантофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин), хлорофіл (до 5%), вітаміни С, В2, В3, органічні кислоти, мікро- і макроелементи (кремній, залізо - 41 мг%, мідь - 1,3 мг%, марганець - 8,2 мг%, бор - 4,3 мг%, титан - 2,7 мг%, нікель - 0,03 мг%). У свіжому листі, крім того, є значна кількість вітаміну К, який при сушінні сировини руйнується. В корінні кропиви є таніни, алкалоїд нікотин і вітамін С; в насінні — жирна олія (16-33%), головною складовою частиною якої є лінолева кислота (73,6%).

Фармакологічні властивості та використання. У народній медицині кропиву жалку використовують нарівні з кропивою дводомною, а іноді навіть віддають їй перевагу.

Настій листя кропиви жалкої використовують як кровоспинний (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах), сечогінний (при набряках) та загальнозміцнюючий засіб.

Вживання настою показане й при нервових розладах, ревматизмі, алергії й анемії, звичних запорах, диспепсіях і шлункових коліках.

Широко використовують препарати кропиви жалкої в дерматології й косметиці:
всередину — при екземі, сверблячці, кропив'янці;
місцево — при себореї голови, круговій або гніздовій плішивості, запрілості.

Цінують кропиву жалку і як продукт харчування: з молодого листя готують салати (про приготування див. у статті Кропива дводомна), приправи до м'ясних страв і зелений борщ.

Лікарські форми та застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години) приймають по півсклянки 4 рази на день до їди;

- дві чайні ложки суміші (порівну) листя кропиви жалкої і ожини сизої напарюють 2 години на склянці окропу і п'ють по півсклянки тричі на день для регулювання функціональної діяльності шлунку та від дизентерії;

- свіжий сік з листя кропиви жалкої вживають по 1 чайній ложці тричі на день як кровоспинний засіб.

ЗОВНІШНЬО — відвар листя (100 г сировини кип'ятять 30 хвилин в 1 л оцту, розведеного водою у співвідношенні 1:1) застосовують для миття голови при себореї та круговій або гніздовій плішивості (мити ввечері перед сном, без мила);

- насичені свіжим соком кропиви стерильні тампони прикладають до запрілостей, ран і варикозних виразок.

Вживання препаратів кропиви жалкої всередину протипоказане при гінекологічних кровотечах у хворих з поліпами і різними пухлинами яєчників і матки.