козачий залізняк, залізняк гострокінцевий; зопник колючий, Phlomis pungens — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло трав'янисте, чотиригранне, прямостояче, білоповстисте, галузисте, 30-80 см заввишки. Листки супротивні, видовжені ланцетні або видовжені яйцевидні, зісподу — тонкі сірі повстисті; нижні — довгочерешкові, верхні — сидячі. Квітки неправильні, рожеві, зібрані в три — десятиквіткові кільця. Плід — з чотирьох горішків. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте на степових місцях і кам'янистих відслоненнях у південній частині Лісостепу та в Степу.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння залізняка.
Рослина неофіційна.
Хімічний склад потребує вивчення. Відомо, що трава містить ефірну олію.
Фармакологічні властивості і використання. Експериментально доведено, що настій трави Залізняка колючого викликає значне звуження судин. Токсичної дії рослини не виявлено.
Як свідчить М. І. Соломченко на підставі клінічних спостережень, при тривалому вживанні настою залізняка колючого хворими на хронічний гастрит у них нормалізується кислотність шлункового соку (при секреторній недостатності кислотність соку підвищується, а підвищена кислотність знижується), зникають - печія і біль.
У народній медицині рослину використовують при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, геморої й малярії та при судомі у дітей.
Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—4 столові ложки трави на 400 мл окропу) приймають по півсклянки тричі на день;
- настойку трави (10 г сировини на 100 г горілки, настоюють 8—10 днів) приймають по 1 столовій ложці тричі на день;
- траву 3алізняка колючого томлять з водою до утворення густої маси, яку розводять наполовину молоком і п'ють з цукром при туберкульозі.
