клевер пашенный, Trifolium arvense — однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають; листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмчасті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, блідо-рожеві, у головчастих суцвіттях; головки м'яковолохаті, щільні, видовженоциліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні. Плід — біб.
Поширення. Конюшина польова трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних грунтах по всій території України.
Заготівля та зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється.
Рослина неофіційна.
Хімічний склад. Трава конюшини польової містить глікозид трифолін, дубильні речовини (до 5%), ефірну олію, кверцетин, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незначну кількість алкалоїдів та інші речовини.
Фармакологічні властивості та використання. Рослина проявляє протизапальні, обволікаючі, болетамувальні, антисептичні, сечогінні та гіпоглікемічні властивості.
Настій трави п'ють при кашлі, бронхітах, трахеїтах, туберкульозі легень, при гіперацидних гастритах, дизентерії, захворюваннях нирок і сечового міхура, при цукровому діабеті, мігрені та нервових розладах.
Зовнішньо, у вигляді припарок, траву конюшини польової використовують як болетамуючий засіб при ревматизмі та для гоєння ран.
Лікарські форми та застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 30 хв) приймають по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди.
ЗОВНІШНЬО — три столові ложки трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.
