КАВУН ЗВИЧАЙНИЙ 

арбуз обыкновенный, Citrullus lanatus, синонім — С. vulgaris — однорічна однодомна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини гарбузових. Стебло волохатошорстке, лазяче (за допомогою дво-трироздільних вусиків), дуже розгалужене, п'ятигранне, 2—5 м завдовжки. Листки чергові, черешкові, до 20 см завдовжки, глибоко розділені на 3—5 вузеньких округлих часток, які в свою чергу надрізані на округлі часточки. Квітки одностатеві, одиничні; віночок — 5-роздільний, сірчастожовтий. Плід — велика, куляста або видовжена, зелена або білувата ягода, з соковитим червоним або жовтуватим м'якушем. Цвіте у червні — липні. Плоди достигають у серпні — вересні. 


Поширення. Кавун звичайний походить з напівпустель та пустель Південної Африки. На Україні, переважно в південних районах, його широко вирощують як харчову рослину. 

Сировина. З лікувальною метою використовують м'якуш і шкірку зрілих плодів, а також насіння. 
Рослина неофіційна. 

Хімічний склад. М'якуш кавуна містить до 8,7% цукрів (переважно фруктоза), 0,1% органічних кислот (яблучна, лимонна та інші), пектинові речовини (0,5%), клітковину (0,5%), фолієву кислоту (8 мкг/100) і незначну кількість інших вітамінів (С, В,, Вг, В„, нікотинову кислоту і р-каротин). 

Фармакологічні властивості і використання. Сік і м'якуш кавуна мають сечогінні й жовчогінні властивості, добре гамують спрагу при гарячці. 

Ніжна клітковина кавунів збуджує перистальтику кишок, прискорює виведення з організму холестерину, виявляє легку послаблюючу дію. 

При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирковокам'яній хворобі (уратний, кальцієвооксалатнийі цистиновий уролітіаз з випадінням солей у кислому середовищі) рекомендується щодня вживати по 2—2,5 кг свіжих кавунів. 

Тривале вживання м'якуша кавуна виліковує хронічні гастрити, покращує стан хворих на атеросклероз і цукровий діабет. 

При хронічній недостатності кровообігу, гіпертонії, нефритах, пієлоциститах, подагрі, хворобах печінки і жовчного міхура призначають кавунні розвантажувальні дні, які, залежно від стану хворого, проводять два рази на тиждень або один раз на десять днів. У розвантажувальні дні хворий одержує лише 1,5 кг кавуна, з'їдає його за 5 прийомів. Розвантажувальні дні треба проводити під контролем лікаря. 

Як сечогінний засіб свіжий або квашений кавун корисний при ожирінні.

Насінням кавуна виганяють глистів, а розтерте насіння з молоком вживають при маткових кровотечах. 

Як сечогінний засіб використовують і шкірку кавуна. 

Лікарські форми і застосування. 
ВНУТРІШНЬО — настій сухих шкірок (80—100 г сировини на 500 мл окропу, настоюють до охолодження) по півсклянки 4—5 раз на день при гострих і хронічних запаленнях товстого кишечника; 

- відвар шкірок (20 г сухих або свіжих шкірок на 200 мл окропу) приймають по півсклянки 3—4 рази на день як сечогінний засіб.